Читать книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб - Страница 25

Окситоцинова система відіграє роль у низці психічних захворювань, як-от аутизм чи різні депресії.

Аутизм – це розлад мозку, який проявляється з третього року життя в аномаліях соціальної взаємодії та зменшенні комунікативних здібностей. Спадковість цього захворювання оцінюють від 50 до 80 %. Мозок аутистів менше налаштований на соціальний світ, тому не може розвивати дзеркальні нейрони та зв’язки, необхідні для соціальної поведінки.

Взаємозв’язок між окситоцином та аутизмом був доведений у генетичних дослідженнях варіантів рецепторів окситоцину, рівня окситоцину в плазмі крові та методик лікування пацієнтів окситоцином. Один із найкраще вивчених генів аутизму, рилін, задіяний у функціонуванні рецепторів окситоцину. Рівень обох соціальних нейропептидів окситоцину й вазопресину в плазмі крові людей з аутизмом може бути нижчим.

Деякі дослідження довели зв’язок аутизму та генетичних варіантів (SNPs) у рецепторі окситоцину або гена V1а. Метааналіз шістнадцяти варіантів рецептора окситоцину показав, що чотири з них стосуються розладу аутичного спектра. У деяких пацієнтів з аутизмом відзначають мутації, які вимикають ген рецептора окситоцину і роблять мозок нечутливим до цього гормона.

Окситоцин, уведений у формі назального спрею, помітно стимулює в розумних пацієнтів з аутизмом соціальну поведінку. Окситоцин покращує зоровий контакт, здатність до суспільної пам’яті та опрацювання соціальної інформації. Введення окситоцину як спрею для носа здатне посилювати в аутистів на основі його дії на префронтальну кору та/або передню поясну кору емпатію, емоції, здатність до впізнання і Theory of Mind.

Несприятливі соціальні обставини на ранніх стадіях розвитку можуть негативно позначитися на окситоциновій системі. У церебральній рідині жінок, які пережили насильство, діагностують нижчий рівень окситоцину.

У пацієнтів із меланхолійними депресіями ми відзначали посилену продукцію окситоцину в мозку. Можливо, це вказує на те, що мозок намагається зменшити надактивну стресову вісь цього пацієнта. Вазопресин, до речі, здатний зумовити депресивний настрій. При меланхолійній формі депресії у мозку пацієнта діагностували надмірну секрецію вазопресину та підвищений його рівень у крові. Крім того, бувають родини, в яких спостерігаємо як високий рівень вазопресину, так і депресії, тож генетичні варіації системи вазопресину також відіграють певну роль в емоційних розладах. Показовим для емоційного розладу на основі надмірної кількості вазопресину став випадок із пацієнтом із пухлиною в легенях, яка спричиняла підвищення рівня вазопресину в крові, що вело до депресій. Як тільки пухлину видалили, настрій пацієнта знову поліпшився.