Читать книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб - Страница 18

Наше психічне здоров’я залежить насамперед від генетичної комплектації. Вона визначає наші психічні схильності. Пізніше на нього впливає ще й історія нашого формування. Соціальні фактори, як-от: недооцінювання, насильство, жорстоке поводження з дітьми, – підвищують ризик психічних захворювань на кшталт депресій, шизофренії чи межового розладу особистості. Стресові фактори, зокрема урбанізація, дискримінація чи еміграція, подвоюють ризик захворіти на шизофренію. Тут матимуть значення епігенетичні механізми. Соціальні фактори можуть призвести до суїциду, але водночас можуть і, навпаки, зіграти ключову роль у вирішенні психіатричних проблем.

Щодо соціальної взаємодії наразі відомо, що в ній відіграють провідну роль чотири мережі клітин мозку:

• мережа соціального сприйняття в ділянці мигдалини. Вона пов’язана передусім з емоціями та соціальним болем;

• mentalizing-мережа, яка в основному бере участь у формуванні думок про інших та про самого себе. Ця мережа демонструє широкий перетин із default-мережею (докладніше див. на стор. 332);

• мережа емпатії;

• мережа дзеркальних нейронів.

Дві останні мережі між собою споріднені.

Молоді тварини навчаються за посередництвом соціальної ігрової поведінки взаємодії у групі, а молоді примати взагалі дуже багато бавляться. У приматів розмір мигдалини й гіпоталамуса співвідноситься з об’ємом їхньої соціальної ігрової поведінки. Неврологічний базис соціального болю, який виникає через дискримінацію та вигнання, багаторазово перехрещується з психічним болем. Підвищення соціального болю зумовлює посилення психічного болю і навпаки. Соціальна підтримка зменшує психічний біль, а знеболювальні препарати допомагають і при лікуванні соціального болю. Тож як у психічного болю, так і в соціального теж є справжня основа в мозку. Для обох форм болю в будь-якому разі діє правило про індивідуальне сприйняття болю. Воно справді може бути дуже різним, як і щодо інших наших особливостей, діапазон дуже широкий.

Людина – істота суспільна. Соціальна ізоляція або відторгнення у стресових умовах при хворобі чи пораненнях можуть загрожувати життю, адже тоді виникає фактично абсолютна залежність від допомоги інших. То й зрозуміло, чому мозок у таких ситуаціях запускає всі системи тривоги, а саме: в мигдалині, передній поясній корі, передній частині острівця та в періакведуктальній сірій речовині. Крім того, мозок активує стресові системи: вісь гіпоталамус-гіпофіз-надниркові залози та симпатичну нервову систему. Тривала активність таких стресових систем може зумовити хвороби. З іншого ж боку, відчуття себе частиною суспільства, любов і повага стимулюють систему нагород. У вентральному смугастому тілі виділяються дофаміно- та морфіноподібні речовини, а окситоцин посилює відчуття приємної соціальної взаємодії.