Читать книгу Лiтература - Группа авторов - Страница 10

З грецького письма виник і латинський алфавіт. Збагачений різноманітними додатковими знаками і подвійними буквеними позначками для звуків, які не існували в латині, цей алфавіт сьогодні становить основу багатьох західних мов.

Інки, народ, який проживав колись на території Перу, винайшли так зване вузликове письмо (кіпу). Дослівний переклад цього слова – зав’язувати вузлик. Кіпу мало такий вигляд: до грубої мотузки чи до ціпка чіпляли кольорові шнури та нитки різної товщини.

Слово алфавіт походить від назв перших грецьких букв А – альфа та бета (віта) – абетка – це сукупність усіх графічних знаків – літер чи складових знаків якої-небудь системи письма, розміщених у традиційно усталеному для кожної мови порядку.

На них в’язали вузлики прості, подвійні тощо. Від кольору, довжини шнура або кількості вузликів на кожному шнурі залежали значення, зміст зробленого в такий спосіб запису. Залежно від забарвлення ниток та порядку, в якому було зав’язано вузлики, індіанці встановлювали (читали), про що саме йдеться. Жовта барва означала золото, біла – срібло, червона – воїна, зелена – маїс.

Схоже письмо було і в племені ірокезів. Воно називалося вампум. Вампум – це стрічка або пасок з ниток, на які нанизано кольорові черепашки, різні за формою й розміром. Траплялося, що вампум налічував по шість-сім тисяч черепашок. Черепашки білого кольору означали щастя, здоров’я. Черепашки темного кольору – горе, хворобу, ворожнечу і навіть смерть. Нанизані на нитки, черепашки утворювали хитромудрі візерунки певного змісту.