Читать книгу Лiтература - Группа авторов - Страница 16

Для кожного великого винаходу є свій час. З появою письма стало зрозумілим, що воно потребує матеріального оформлення. На початковому етапі довелося скористатися тим матеріалом, який завжди був під рукою і не вимагав додаткової обробки. Наприклад, у Індії та на Цейлоні цілком придатними аркушами стало пальмове листя, досить міцне, щоб зберігатися тривалий час. Перші «пальмові книги» датуються XI ст. до н. е. Зокрема, листи-сторінки мала книга математичних теорем під назвою «Сушрута-Самхіта».

Але ж пальми росли не скрізь, тому в інших країнах використовували свої матеріали. Найвинахідливішими виявилися давні єгиптяни, які ще в III тисячолітті до н. е. писали книжки на папірусі. Та секрет його виготовлення вони тримали в таємниці. Найстаріший папірус знайдений у гробниці часів I династії фараонів. Писали загостреними паличками з розщепленими кінчиками. Кожний переписувач мав футляр. У ньому зберігалися палички, і, крім того, було видовбано два заглиблення для чорної та червоної фарб. Основний текст писали чорною фарбою, лише початок рядка, а часом і початок фрази, виділяли червоною.

Клинописом на глиняних табличках, що дійшов до наших днів, написано перший в історії світової літератури визначний епічний твір – «Епос про Гільгамеша», в якому розповідається про життя і діяльність напівлегендарного правителя шумерського міста Урука. Він зберігався у славетній бібліотеці ассирійського царя Ашшурбаніпала.

Створювали книжку писці. Ця професія вважалася дуже почесною і навіть була спадковою.

Оскільки папірус був крихким, то книжки з нього робили таким чином: окремі аркуші папірусу склеювали кінцями в довгий сувій. Такою була одна з найдавніших форм книги. До цього часу збереглися папіруси з творами різних літературних жанрів: фантастичні казки, історичні оповіді, міфи, розмаїта любовна лірика, байки, численні тексти повчального характеру.

Для виготовлення берестяної грамоти кору берези кип’ятили, це додавало їй еластичності. Потім зішкрібали внутрішні шари кори і вирівнювали краї. Букви видряпувалися гострим залізним або кістяним стрижнем, що звався писалом. Берестяні грамоти згорталися таким чином, що текст можна було читати з зовнішнього боку.

Перші ієрогліфічні пам’ятки китайської писемності викреслювали гострим металевим стрижнем на кістках жертовних тварин та черепашачих панцирах (XIV— XII ст. до н. е.). Папір винайшли китайці. Перше згадування про нього належить до 12 року н. е., а вже у 76 році папір застосовувався для виготовлення книжок. Китаєць Цай Лунь у 105 році удосконалив спосіб виготовлення паперу – він виробляв його з кори дуба, прядива (конопель) та ганчір’я.

В епоху Чжоу (XI—III ст. до н. е.) для записів текстів почали використовувати гладенькі бамбукові та дерев’яні планки, на яких писали загостреними паличками, умочуючи їх у чорний лак, виготовлений з деревного соку. Форма цих планок на довгі роки визначила й розташування китайських ієрогліфів – не горизонтальними рядками, а вертикальними. Великі тексти записували на кількох планках, потім їх з’єднували в одну низку і крізь верхні отвори пропускали шовкову стрічку. Така низка бамбукових або дерев’яних дощечок і була первісною формою китайської книжки.

Звичайно, такі книжки були не дуже зручними. Новим матеріалом у китайців став шовк, а знаряддям письма волосяний пензель, який умочували в туш.

Відтепер книга мала вигляд суцільного полотна шовку, на одному боці якого записувався текст. Кінець смужки прикріплювався до круглого дерев’яного стрижня, на нього накручувалося все полотий. І ось така книга дістала назву «сувій», або «згорток».

Устав – урочисте письмо офіційних документів та багатьох богослужебних книг. Найчастіше зустрічається він на пергаменті. Уставом написано славетне «Остромирове Євангеліє» та чимало інших старовинних рукописів.

Півустав – графічна форма слов’янського письма. Серед багатьох рукописів, виконаних півуставом, – Іпатіївський літопис. Перша нерукописна книга, видана 1564 року Іваном Федоровим, надрукована півуставом. Побутував цей шрифт у всіх друкарнях Росії, України й Білорусії аж до XVIII ст.

Скоропис – це письмо з’явилося у XIV ст., використовувалося воно у приватному листуванні. Його характеризує щільне написання літер, численні скорочення й розчерки.

Ближче до сучасної форми книги наближався так званий римський поліптих – кілька скріплених між собою дощечок, натертих воском, на яких і писався текст.

Зовсім інакше виглядали книги вавилонян, шумерів та ассирійців, які писалися клинописом.

Це прямокутні або овальні глиняні плитки, які вкривалися знаками, а потім висушувалися та випалювалися в печах. Комплект табличок зберігали в шухлядах.

Перші слов’янські пам’ятки писемності мали вигляд берестяних грамот. Потім з’явилися пергаментні книжки, а батьківщиною перших паперових книжок є землі південних слов’ян.

Найдавніша слов’янська рукописна книга – «Остро-мирове Євангеліє», написане кирилицею в 1057 році на замовлення новгородського посадника Остромира в одному примірнику. Вона мала 294 аркуші, перед окремими розділами книги – мініатюри, що зображують євангелістів Іоанна, Луку та Марка.

Деякі болгарські вчені твердять, що існує ще давніший рукописний слов’янський твір – Євангеліє під назвою «Савина книга», написане в першій чверті X століття.

Вчені визначили три періоди розвитку слов’янської рукописної книги – письмо уставом (класичним стилем), півуставом і скорописом.

Книжки рясно прикрашалися візерунками, художніми заставками, мініатюрами, розмальовувалися фарбами, а іноді обводилися золотом. Великі заголовки писалися фарбами, дрібніші – кіновар’ю. Палітурки оздоблювалися косинцями, тисненими візерунками на шкіряному покритті, а вся книга скріплювалася застібками.

Першою друкованою книгою в Україні є «Апостол», виданий 15 лютого 1574 року у Львові Іваном Федоровим. На звороті останнього аркуша (всього їх було 278) вміщено гравюру – композицію герба міста Львова з друкарським знаком першодрукаря.

Того ж року Іван Федоров у Львові видав «Буквар» – перший друкований підручник з грамоти. До нашого часу зберігся чи не єдиний примірник цієї пам’ятки стародавньої Русі, що знаходиться нині у США, в бібліотеці Гарвардського університету.

Масові книжки з’явилися вже після справжньої книжкової «революції» – з появою паперу та друку. В Росії та Україні першодрукарем був Іван Федоров, який 1563 року надрукував у першій російській друкарні в Москві книгу «Апостол». З того часу книга набула широкого вжитку і стала доступною для всіх верств населення.

Здійснивши подорож з далеких тисячоліть до сьогодення, ми так і не змогли знайти найпершу книжку. Але уявити її можна. Скоріш за все, це давньоєгипетська книжка – сувій, зроблений з папірусу. Можливо, її читав фараон перед тим, як спочити. І, напевне, по ній вчилися майбутні жерці та діти поважних єгипетських сановників. Це досить велика книга розміром 40 х 42 см з рядками малюнків, на яких добре розумілися освічені єгиптяни. Але важливо інше. Перші книжки, які винайшло людство, були відкриттям нового світу, закарбованим у тонких, напівпрозорих аркушах. Будемо ж вдячні тим безіменним переписувачам, першовідкривачам книги, які подарували нам радість спілкування із рідною та світовою культурою.