Читать книгу Лiтература - Группа авторов - Страница 18

Ми живемо у дивовижний час – час нечуваного піднесення інформаційних технологій і систем зв’язку. Начебто до всього вже звикли, та виявляється, що ера гуманітарних революцій аж ніяк не минула. На черзі нова хвиля технічного удосконалення буття – комп’ютер та пов’язана з ним «всесвітня павутина» (Інтернет). Мандруючи комп’ютерним простором, ми входимо в таку реальність, про яку наші пращури не наважувалися й мріяти.

Віртуальні світи захоплюють, ваблять, змушують годинами сидіти перед моніторами, аби потрапити у фантастичні виміри, які досі були відомі лише з казок та легенд. Відкрилися безмежні можливості для оволодіння знаннями, одержання інформації та спілкування. А в Інтернеті взагалі немає меж і кордонів, бо він не може бути контрольованим ані державою, ані владою, ані цензурою, ані окремою особою. Відтепер звичайному користувачеві відкривається доступ до будь-яких новин, які, до речі, множаться майже в геометричній прогресії.

Поступово Інтернет перетворюється на неосяжну бібліотеку усієї планети. Крім іншого, це означає, що ідеї стають глобальними, світ – єдиним, і в ньому чи не найважливішою особою (як тисячоліття тому переписувач давньоєгипетських текстів) стає комп’ютерний технолог. Геній, який керує нашими бажаннями.

Та це лише один бік чергового технічного «перевороту». Машина, яка починала свій шлях нагору як удосконалений арифмометр, починає змінювати сам спосіб нашого життя. Бо, перетворюючись на віртуальний (уявний) дивосвіт, комп’ютер скасовує чимало звичних традицій та понять.

Інтернет зробив будь-яку відстань віртуальною, неіснуючою. Тепер уже зовсім не треба нікуди їхати. Натиснув клавішу і, не рушаючи з місця, уклав угоду, сторгувався, обмінявся думками, надіслав листа, замовив товари, переказав віртуальні гроші, освідчився в коханні і навіть одружився. Фізична реальність зникла, а з нею і таке любе серцю сприйняття подробиць життя.

То що ж, життя стало гіршим, непевним, одноманітним? Безумовно, ні. Прогрес не зупинити, на його шляху ми маємо щось надбати, а щось втратити. Тобто сплатити ціну за те, щоб стати розумнішими та досконалішими. Та дещо викликає певне збентеження. Нещодавно в газетах промайнуло повідомлення: за даними соціологів, понад 40 відсотків дорослого населення зовсім не читає книжок. Школярі розучилися сприймати письмовий текст, часто не розуміють його, погано аналізують, не можуть виділити основні тези і використати отриману інформацію.

Навряд чи винен у цьому комп’ютер. Адже він – знаряддя в навчанні. Все залежить від того, як ним користуватися. А от чи замінить комп’ютер книгу – це ще питання. Хоч би яким захоплюючим був комп’ютерний світ, він поки що не в змозі скасувати деякі традиційні форми оволодіння знаннями.

Ось хоча б словники. Що б нам не пропонували комп’ютерні програми, добрий словник під рукою – річ незамінна. Те ж саме можна сказати про енциклопедію з яскравими малюнками, численними схемами, кресленнями тощо. Є якась естетична насолода в користуванні тим предметом, що зветься книгою. Вона – неначе добрий друг, з яким ніколи не хочеться розлучатися. Та й що може замінити сам процес перегортання сторінок, коли, зручно вмостившись у кріслі, ми читаємо улюблений твір? Книжку можна взяти в далеку подорож, на відпочинок, нарешті, подарувати другу, чого ніяк не зробиш з комп’ютером.

Заглядати в майбутнє, як кажуть, справа невдячна. Але можна передбачити, що вік книжки не минув. Вона ще довгі віки надійно слугуватиме читачам, даючи радість та задоволення, поглиблюючи художнє мислення і пробуджуючи уяву. А в цьому, мабуть, і полягає сенс насиченого життя, до якого прагне і прагнутиме кожна освічена людина.