Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 22

На чóлі вінчик паперовий

і хрест вощаний у руках.

Не усміхнуться чорні брови,

хоч квітне усміх на устах.

В журбі васильки й рута-м’ята.

Задумавсь ладан в синіх снах,

і сумно-сумно пташенята

квилять у неї в головах.

Убогий цвинтар і ворота, —

та як побачить, як обнять?

Встрягають ніжки у болото:

весніє – журавлі летять.

Не розлучила матір з сином

і невблаганно-люта смерть —

і він розцвів над нею крином,

любов’ю сповнений ущерть.