Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 29

Жайворонить високий крилас,

а кругом – верболозові нетрі.

Метелик непрудкокрилий

плутається в повітрі.

Любо йти на озера й луки:

в цю благодатну мить

благословляють незримі руки

тих, в кого серце болить.

Ніхто не нагонить іззаду,

і спереду не видно нікого.

Лози. Піски. Левади.

Я загубив дорогу.