Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 40

Справдились навісні вирóки

(ні раб, ні цар їх не уник) —

зв’ялив весняр блакитноокий

світанного життя бильник.

Не скаже батько: «Милий сину»,

і не пригорне син його,

як я маленьку домовину

до серця пригорнув свого.

Роз’ятрив нам весняр унози,

улучив лучник боляче, —

та не впадуть на вічко сльози

з невиплаканих очей!