Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 30

Із виноградних лоз, що понад шляхом в’ються,

у сяйві ранку я почув отут уперше,

немов сопілки звук тремтячо-металевий,

цикади пісню.

Здавалося, вона декламувать хотіла

чиїсь гекзаметри, такі дзвінкі й прозорі:

з запалом, без цезур почне… і на четвертім

замовкне нагло.

Колись… давно… оцим напівантичним краєм

у сяйві ранку йшов ще юний грецький віршник.

На море дивлячись, він скандував напам’ять

свого Гомера.

Уривок той малий, гекзаметра півчверта,

перейняла в лозі тямка її прамати,

а нині ви його повторюєте дзвінко,

мої цикади!