Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 26

За водою зозуля кує,

сонцем бризка клечальна неділя,

а дитина ті бризки – в запілля…

Сонце добре, не скаже: – Моє!

Берегами дзвенить луна

(на тім боці співають дівчата):

– Пісне, пісне, чого, сумна,

заквилила в смарагдах свята?

Нахилилась до вуха мого,

як дівча, кучерява завода:

– Ой дитино, ще буде нагода —

підростеш, так узнаєш чого.