Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 42

Ми сонця-радості не бачимо:

ми – сліпі.

Ми навіть горя не оплачемо

в німій журбі.

Кривавий деспот випив очі нам

огнем війни —

і от навіки потолочено

життя лани.

О світе ясний, світе радісний,

ти згас навік,

А біль шалений, біль ненависний,

живе – не зник!