Читать книгу Михайло Драй-Хмара - Группа авторов - Страница 41

Білі вишні, ще й білі морелі:

– Здрастуй, золота Харито¹! —

Розплітає хмарам джерегелі

пустотливий вітер.

Як бджола в саду вишневім,

знову п’єш ти й знову раниш,

а на ранок, як пісок у жмені,

розтечешся і підманиш.

Тільки синь дніпрова не підманить,

ще сильніша, як Харити очі…

Гонить вітер хмарні каравани:

буде дощик проти ночі.