Читать книгу Твердиня - Максим Кидрук - Страница 25

Левко взяв до рук мобільний, що вже півхвилини прокручував примітивну мелодію дзвінка. Телефонував Ян Фідлер.

– Здоров, Яне! – приклав трубку до вуха.

– Привіт! Щойно розмовляв із Ґремом. Хоче, щоб ми зібралися завтра, обговорили дещо.

– Що саме?

– Щось, що стосується подорожі.

– Хм… Не уточнював?

– Ні. Але казав, що це сюрприз. Зустрічаємось у кафетерії бібліотеки під час обідньої перерви.

– О 12-й?

– Так. Перекажи Сьомі.

– Обов’язково.

– Це все. Бувай!

– Добраніч!