Читать книгу Твердиня - Максим Кидрук - Страница 35

У спальні було темно, проте Сьома не спав. Росіянин лежав під теплою шерстяною ковдрою на верхньому ярусі двоповерхового ліжка та, начепивши на голову налобний ліхтар «LED Lenser», щось виклацував на нетбуці.

– Сьома! – Левко старався говорити тихо, щоб не розбудити інших. – Там газовий балончик… Ведмеді… – від рідкого повітря й печіння в горлі у голові все переплуталося.

– Лео?

– Якийсь америкос застосував газовий балончик проти грізлі.

– Тебе розвели, – не відводячи очей від нетбука, незворушно проказав Семен. – У Перу ведмедів немає.

– БЛЯХА-МУХА, ЧУВАК, Я ЗНАЮ, ЩО В ПЕРУ НЕМАЄ ВЕДМЕДІВ! – заволав українець; з дальнього правого ліжка хтось люто щось буркнув з-під ковдри. – Внизу хлопчині приснули в лице з противедмежого балончика.

Клацання припинилось. Сьома нарешті зацікавився та відірвався від екрана.

– Чого тобі треба від мене?

Промінь налобника засліпив Левка. Очі запекли ще більше.

– Не знаю. Допоможи. Ти ж шариш…

– У противедмежих балончиках?

– Той чувак лежить без свідомості. І, по-моєму, в нього розпухає голова.

Семен умить зрозумів. Зіскочив із ліжка, ледь не живцем вирвав із рюкзака аптечку та, не взуваючись, почесав униз слідом за українцем.