Читать книгу Твердиня - Максим Кидрук - Страница 40

Samay Wasi спав. Світло горіло лише в одному вікні.

Левко із Семеном сиділи на ґанку хостелу, потягуючи пиво «Cusqueña». Було холодно, проте з вітальні досі не вивітрився запах противедмежого спрею, тож хлопці вирішили за краще мерзнути.

Приятелі довго сиділи мовчки, потім Сьома озвався:

– Якби він помер, я б скасував експедицію.

Левко подумав, що то був би не найгірший варіант. Не смерть Едді, ні. А скасування експедиції.

– Поганий знак?

– Типу того, – росіянин приставив горлечко до губ, перехилив пляшку, центральна частина якої відтворювала кам’яну інкську кладку, й сьорбнув.

– Що кажуть лікарі?

– Сьогодні під наглядом, завтра вранці випишуть, – помітивши, як брови українця здивовано полізли вгору, Семен пояснив: – Набряк Квінке – це не хвороба, це криза. Якщо кризу подолали, пацієнт устає і йде.

– Зрозумів…

– Куди ти зник… ну, коли ми притягли Едді до клініки?

– А, – Левко махнув пляшкою у повітрі, показуючи, що нема про що говорити. – Здалося, що побачив знайомого.

– Тут? У Перу?

– Ага.

– І що?

Українець завагався, міркуючи, чи не розповісти про свої підозри. Не відважився.

– Помилився.

– О’кей, – Сьома здвигнув плечима, водночас опустивши кутики губ. Він однаково не розумів, чому Левко не повернувся до «Cusco Medical Assistance» після того, як усвідомив, що помилився. – Допив?

– Так, – Левко одним махом вихилив залишки «Cusqueña».

– Пішли. Завтра рано вставати…