Читать книгу Твердиня - Максим Кидрук - Страница 29

Коли Левко вийшов зі станції на вулицю, заднє колесо Янового велосипеда зникло за рогом найближчого будинку, а чорний «Mercedes E class» із жовтими шашками таксі на даху та Семеном на задньому сидінні підкотив до станції з іншого боку. Сьома помітив українця й звелів водієві спинитися.

Почекавши, доки Левко віддалиться, Семен розрахувався та вийшов із машини.

На той момент усе йшло за планом. Ян випереджав українця аж на чотири хвилини та мав достатньо часу, щоб переконати Ґрема вивести Сатомі без використання скаженої ідеї росіянина. Якби Сьома просто тюпав назирці за Левком, усе, згідно з планом, і скінчилося б. Але Сьомі було недостатньо просто спостерігати, він хотів контролювати ситуацію, а тому, дивлячись, як віддаляється українець, дістав мобілку та набрав Яна. Ян, подумавши, що Лео його випередив і поспішати нікуди не треба, потягнувся по телефон, на мить втратив концентрацію, налетів на бордюр і загримів із велосипеда, капітально просунувшись писком по асфальту.

Перекидаючись на спину, відчуваючи, як шкіру обліплює потом і як пульсує жаром подерта щока, Ян Фідлер натиснув кнопку «Прийняти виклик».

Сьома очікував почути що завгодно, та лише не те, що долинуло з трубки.

– А-а… а-а… е-ех… – стогнав чех.

Семенова уява мигцем вималювала картинку: Ґрем, почувши від Яна Семенову ідею, з розмаху валить чехові в гарбуз, незважаючи на різницю у віці та наукові заслуги Фідлера.

– Це… е… це янкі так сприйняв мою пропозицію? – кволим голосом спитав Сьома.

– Ні… а-а… хай тобі! – крякав Ян. – Я впав з велосипеда.

«Тільки не це! Краще б уже Ґрем бив морду!»

– Де ти?!

– Метрів за триста від Ґремового будинку.

– Лео за квартал від тебе! – прокричав Семен.

– Звідки ти знаєш?

– Я суну за ним. Давай, Яне, давай, уставай, між вами дві хвилини ходу. Якщо Лео зустріне тебе, нашій справі кінець! – хапнувши повітря, росіянин додав: – І не випускай звідти Сатомі! Він не повинен її бачити!

Ян Фідлер, крекчучи й подумки поливаючи росіянина добірною чеською лайкою, звівся на ноги. Підняв велосипед і пошкутильгав до входу в дев’ятиповерховий будинок, де Ґрем знімав квартиру.

Обліплений листям чорний «Porsche Cayman» глипав на нього округлими фарами.

Залишивши велосипед біля під’їзду, чех підійшов до ліфта. На цифровому індикаторі праворуч від кнопки світилася цифра «9»: ліфт стояв на найвищому поверсі. Чекати, поки він спуститься вниз, було ризиковано, Лео міг наскочити щосекунди, тому Ян, зціпивши зуби, гайнув на восьмий поверх сходами.

Через дві хвилини, коли чех зупинився перед квартирою № 31, піт юшив із нього струмками, а подряпане лице аж пашіло жаром.