Читать книгу Про краснолюдків та сирітку Марисю = O krasnoludkach i sierotce Marysi - Марія Конопницька - Страница 16

За Карпатськими горами,

Ген за лісом, над потоком,

Там стояла біла хатка,

Хатку звали «Синім Оком».

Вже ніхто й не пам’ятає,

Хто назвав так цю хатину.

Мабуть, тому, що у небо

Задивлялась кожну днину.

Може, тому, що раненько

Її пестила зірниця

Тим промінням миготливим,

Що так сяє, золотиться.

Може, тому, що поблизу

Тихо річка котить воду,

В ній блакитні очі неба

Відбивають свою вроду.

Чи то зірка вечорова

Так жевріє тут ясненько,

Як сльозина в яснім оці,

Та, що кане на серденько.

Чи то доля, чи недоля

Спалахнула, впала тінню,

Все ж людині відрадніше

Під ясною неба синню.

Так чи сяк, а все ж стояла

Там за лісом над потоком,

За Карпатськими горами

Біла хатка «Синє Око».