Читать книгу Краями Грузії. У пошуках скарбу країни вовків - Олексій Бобровников - Страница 14

Кілька днів поспіль я нишпорив по будинку в пошуках свідчень про життя княгині.

Закоханість – небезпечне почуття в Грузії, хоч у цьому випадку я нічим не ризикую, адже об’єкт мого захоплення – старовинний портрет. Крім нього, листівки з автографом і ще декількох малюнків у сімейному альбомі, мені не вдається знайти нічого, що нагадувало б про власницю.

Крадькома гортаючи записники минулого сторіччя, виявляю нотатки, зроблені жіночою рукою. Почерк схожий на той, що я побачив на листівці, підписаній її високістю Марією Вахтангівною Орбеліані.

Цитати, виявлені в цьому щоденнику, я акуратно переніс до свого записника.

«Поспішай почати! Думай, що в тебе завжди є час тільки для успіху, але не для невдачі.

Чекати радості теж радісно.

Люблю я поздоровляти щасливих, хоч рідко щасливий сам бував.

У цьому житті вмирати не важко. Значно важче – зробити життя.

Жалюгідний той, у кого нічого не залишилося від дитини…»

Якби не ці записи, я ні за що не пішов би того вечора до театру маріонеток.

Але, скасувавши черговий прийом у тбіліських друзів, я вирушив на суботню виставу.