Читать книгу Краями Грузії. У пошуках скарбу країни вовків - Олексій Бобровников - Страница 18

За кілька тижнів у Тбілісі ваш покірний слуга так приохотився до холодного білого ркацителі з льохів одного знайомого кахетинця, що, навіть пересівши на велосипед, потребував постійного підживлення серотоніном.

Мені потрібно було взяти в дорогу щось безалкогольне, солодке, але не таке, щоб аж нудне; аби одночасно тамувало спрагу і приносило задоволення, хоча б віддалено порівнюване з тим, яке я переживав, прикладаючись до запасів вищезгаданого винороба.

Серед інших напоїв, продегустованих у місті, я зупинився на грушевому лимонаді.

У Грузії є кілька різновидів лимонадів, які незрівнянно кращі за будь-які зразки, вироблені на теренах колишнього СРСР.

Що ж до мінеральних вод, то тут їх близько тисячі!

Утім, моїм улюбленим джерелом був і залишається нікому не відомий колодязь біля містечка Местія, у Верхній Сванетії, де п’ють нарзан, що б’є прямо з-під землі й тхне содою і металом, холод якого навіть у спекотний день пробирає до кісток.