Читать книгу Спершу найважливіше! Жити, любити, вчитися, залишити слід - Стівен Р. Кові - Страница 10

Що ж це за парадигми, які приводять нас до згаданих цілей – продуктивності, контролю, організації, компетенції, хроносу? Чи правильні ці карти території? Чи відповідають очікуванням, які самі ж і встановлюють щодо якості життя? Сам факт, що ми докладаємо багатьох зусиль, використовуємо техніки й засоби, які спираються на ці парадигми, а фундаментальна проблема залишається (часто ситуація ще й погіршується), – цей факт свідчить про те, що головні парадигми некоректні.

Пригадаємо кілька скарг, які ми вже чули раніше.

Я живу в шаленому темпі! Цілими днями мотаюся – зустрічі, телефонні розмови, папери, завдання. Увечері я, як витиснутий лимон, падаю в ліжко без сил, а ранесенько схоплююся, щоб знову впрягтися в усе це. Я багато встигаю, переробляю купу роботи. Але часом зупиняюся і думаю: «Ну і що? Що` з того, що я роблю, справді важливе?» І мушу зізнатися, я не маю відповіді на це запитання.

«Те, що в людини всередині, неперервно перетікає в те, що вона має в зовнішньому світі», – писав Джеймз Аллен, автор найпершої і класичної мотиваційної книжки «Як людина мислить». «Від стану людського серця залежить людське життя: думки породжують дії, дії дають плоди характеру й долі».[3]

Надзвичайно важливо розуміти ці базові парадигми тайм-менеджменту, тому що ці парадигми – карти людського розуму та серця, з яких походять людські дії, ставлення й результати в житті. Утворюється щось на зразок циклу «бачити/робити/отримувати».

Те, як ми щось бачимо (наша парадигма), перетворюється на те, що ми робимо (наше ставлення і поведінка). А з того, що ми робимо, постають результати, що їх ми досягаємо в житті. Тому, якщо ми хочемо здобувати істотно інші результати, нам недостатньо буде просто змінити підхід і поведінку, методи й техніки. Потрібно змінити базові парадигми, від яких це все походить. Якщо ми намагаємося змінити поведінку або метод, не змінюючи парадигми, то вона зрештою перемагає зміни. Ось чому зазнають краху спроби «насадити» поголовний контроль за якістю або відповідальність в організаціях. Таке не можна насадити, його треба виховувати. Такі підходи природно постають із парадигм, що їх породжують.

Якщо ми змінимо спосіб або метод планування, то суттєво інших результатів у житті не досягнемо – хоча нам це обіцяють. Бо річ не в контролі – більшому, кращому чи швидшому. Річ у самому припущенні, що ми здатні контролювати результати.

Як сказав Альберт Ейнштейн:

«Серйозні проблеми неможливо розв’язати, якщо залишатися на тому ж рівні мислення, який породив їх».[4]

Ніж працювати над ставленням і поведінкою, важливіше зрозуміти парадигми, внаслідок яких виникає саме таке ставлення й поведінка. «Неосмислене життя не варте того, щоб його прожити», – це слова Платона.[5] Проте кількість людей, які прослуховують програми з розвитку якостей керівника і кажуть: «Я роками так глибоко не задумувався!», вражає. Усі ми люди, і всі ми намагаємося (хоч іноді результати наших спроб просто жахливі) працювати, ростити дітей, учити студентів, мати стосунки, але далеко не всі готові серйозно й детально задуматися, з якого коріння виростають плоди нашого життя. Тайм-менеджмент – це всього лише механічний навик, який відділився від життєво важливих речей, що їх ми намагаємося робити.