Читать книгу Спершу найважливіше! Жити, любити, вчитися, залишити слід - Стівен Р. Кові - Страница 20

Є кілька речей, без яких людина не може почуватися задоволеною. Якщо ці базові потреби не задовольнити, то ми будемо відчувати себе спустошеними невдахами. Цю пустку часто намагаються заповнити залежністю від терміновості. Або смиренно задовольняються частковим наповненням.

Але незалежно від того, чи усвідомлюємо ми ці потреби, чи задовольняємо їх, у глибині душі кожен з нас знає, що вони є. І що вони важливі. Ми знаємо про ці потреби з власного досвіду. Знаємо з досвіду інших. Знаємо з загальнолюдського досвіду, який поширюється на всю земну кулю і на всі часи. У віковій «літературі премудрості»[9] ці потреби названо найголовнішими для людського задоволення.

А згадано їх усі у фразі «жити, любити, пізнавати, залишити слід». Потреба жити – це наша тілесна потреба: їсти, одягатися, мати дах над головою, жити в добробуті, бути здоровим. Потреба любити – це соціальна потреба взаємодіяти з іншими людьми, належати, любити, бути любленим. Потреба пізнавати – це розумова потреба розвиватися й рости. А потреба залишити слід, спадок – це духовна потреба відчувати сенс, мету, особисту гармонію і реалізованість.

Як сильно ці потреби впливають на наш час і якість життя? Можливо, вам буде корисно подумати над такими питаннями:

• Чи сповнені ви енергії та сил цілий день, чи, навпаки, є справи, що їх ви хотіли б зробити, але не можете, бо почуваєтеся стомленими, хворими, не у формі?

• Чи почуваєтеся ви фінансово захищеними? Чи здатні забезпечити себе, чи маєте заощадження на майбутнє, чи, навпаки, потонули в боргах, багато працюєте, а все ж ледве зводите кінці з кінцями?

• Чи маєте ви багаті стосунки, що дають вам задоволення? Чи здатні ефективно співпрацювати з іншими, щоб виконувати звичайну роботу, чи, навпаки, почуваєтеся відкинутими, самотніми, нездатними гарно проводити час із тими, кого любите, чи маєте проблеми на роботі через непорозуміння, нездатність домовитися, підкилимні інтриги, зради, звинувачення?

• Чи постійно ви пізнаєте щось нове, розвиваєтеся, відкриваєте нові перспективи, набуваєте нових умінь, чи, навпаки, перебуваєте в стагнації? Чи є перешкоди на шляху кар’єрного зростання (або інших речей, які вам хотілося б робити) через брак знань або вмінь?

• Чи точно знаєте напрям, у якому маєте рухатися? Чи маєте мету, яка надихає вас і сповнює енергією, чи, навпаки, не певні, що для вас важливо, не знаєте, що хочете зробити зі своїм життям?

Кожна з цих потреб життєво важлива. Якщо не задовольнити будь-яку з цих потреб, якість життя погіршується. Якщо ви по вуха в боргах, якщо хворієте, не маєте нормальної їжі, одягу й житла, якщо почуваєтеся відчуженими й самотніми, якщо не розвиваєтеся розумово, не знаєте своєї мети, не відчуваєте єдності, то якість вашого життя невпинно падає. Чудове здоров’я, економічна захищеність, багаті стосунки, що дають задоволення, особистісне та професійне зростання, глибоке усвідомлення мети, реалізованості, внутрішня гармонія створюють якість життя.

Якщо не задовольнити будь-якої з цих потреб, вона перетвориться на чорну діру, що висмокче всі ваші сили й увагу. Якщо у вас фінансові проблеми, або ви переживаєте тяжку соціальну травму, як, наприклад, розлучення, або вас починає мучити серйозна хвороба, невдоволена потреба перетворюється на нагальний, головний чинник, що буде на вас тиснути і їсти поїдом. Ви починаєте ігнорувати й інші потреби, і якість життя програє на всіх фронтах.

Якщо не задовольнити будь-якої з цих потреб, ви легко можете впасти в залежність від терміновості. Якщо час від часу ви будете задовольняти термінові потреби, то, мабуть, станете чудовим кризовим менеджером. Ви почнете розставляти пріоритети, ефективніше виконувати термінові завдання. І будете думати: «Якщо я такий зайнятий, мені треба працювати ефективно». Адреналін вдарятиме вам у голову й додаватиме сил у боротьбі з нагальними проблемами й виконанні негайних вимог інших людей. Але ця діяльність не дає результатів, що суттєво вплинули б на ваше життя. Вона не задовольняє базових потреб. Що більше термінових речей ми прагнемо зробити, то активніше підживлюємо свою залежність. І продовжуємо штучним «кайфом» від залагодження термінових справ заміняти справжню радість від ефективного задоволення своїх базових потреб.

Баланс і синергія чотирьох потреб

Усі названі потреби реальні, глибокі й тісно пов’язані. Дехто з нас визнає, що має ці потреби, але часто ми вважаємо, що це окремі «складники» нашого життя. Думаємо, що «баланс» – це перебіги від одного складника до іншого. І то бігати треба швидко, щоб кожному регулярно приділяти достатньо часу.

Але парадигма «дотичних базових потреб» не враховує, що в реальності вони міцно взаємодіють. Там, де чотири потреби перетинаються, ми знаходимо глибинний внутрішній баланс, щире задоволення і радість.

Відчуйте різницю. Якщо ми спираємося на парадигму «дотичних базових потреб», то можемо подумати, що тілесна потреба заробляти на життя відірвана від духовної потреби зробити свій внесок у життя суспільства. І робота, яку ми оберемо, може виявитися нудною, монотонною й не даватиме нам радості. А то й шкодитиме інтересам суспільства.

Якщо ми розглядатимемо психологічну потребу вчитися й розвиватися окремо від соціальної потреби любити й бути любленими, то й не будемо прагнути вчитися, як по-справжньому, міцно любити інших людей. І поки наші академічні знання зростатимуть, наша здатність плідно взаємодіяти з іншими може зменшитися.

Якщо ми розглядатимемо наші тілесні потреби окремо від усіх інших, то не зможемо сповна усвідомити, як сильно якість нашого здоров’я впливає на якість усіх інших сторін життя. Коли ми почуваємося погано, то нам значно важче ясно мислити, добре ставитися до інших, зосереджуватися на самореалізації, а не на виживанні.

Якщо ми розглядатимемо духовні потреби окремо від усіх інших, то так і не зрозуміємо: наше уявлення про самих себе й нашу мету сильно впливає на те, як ми живемо, як любимо, чого вчимося. Применшувати або й зовсім ігнорувати духовний вимір життя означає сильно збіднювати всі інші виміри. Бо задоволення від реалізованості в усіх вимірах виникає тільки на тлі розуміння сенсу й мети свого життя.

Тільки тоді, коли ми побачимо взаємний зв’язок і потужну синергію всіх чотирьох потреб, зможемо задовольняти їх так, щоб створити справжній внутрішній баланс, глибоке внутрішнє задоволення й радість. Робота матиме сенс, стосунки стануть глибокими й розвиватимуться, здоров’я перетвориться на ресурс для втілення гідних цілей.

Усвідомивши зв’язок між цими потребами, ми зрозуміємо: задовольнити невдоволену потребу можна тільки в тому разі, якщо задовольнити (а не проігнорувати) інші потреби, пов’язані з нею.

Ось у чому сила особистого лідерства. Менеджмент орієнтовано на проблеми, а лідерство – на можливості. Замість погляду на проблему як на сегментоване й механічне явище – поламану деталь, що її треба полагодити, – розуміння проблеми як частини життя, синергійного цілого. Погляд на те, що є навколо проблеми, що пов’язано з нею, що може на неї вплинути.

Якщо у вас є проблема у сфері тілесного, наприклад ви маєте борги або переживаєте фінансову кризу, то замість ігнорувати свої соціальні, розумові й духовні потреби в цей момент просіть про допомогу, консультуйтеся з іншими людьми, розширюйте свої знання в галузі керування особистими фінансами, вивчайте можливості розв’язання проблем. Визначте для себе причину, чому ви хочете позбутися боргів, причину, що надасть сенсу, визначить контекст і мету вашого бажання, хай би яким воно було. Звернувшись до цих сфер вашого життя, пов’язаних з тілесною потребою, ви зможете якнайефективніше задовольнити цю потребу.

Якщо у вас проблеми в соціальній сфері, наприклад ви розлучаєтеся, то, приділивши достатньо уваги тілесній, розумовій та духовній сферам вашого життя, ви значно ліпше впораєтеся з цією ситуацією. Регулярні вправи, турбота про здоров’я, читання про природу стосунків, утвердження сенсу й мети власного життя – усе це допоможе вам розв’язати соціальну проблему набагато ліпше.

Внутрішній вогонь

Задовольняти чотири потреби інтегровано – це як з’єднувати хімічні елементи. Коли інтеграція досягає «критичної маси», відбувається вибух – сплеск внутрішньої синергії, який запалює внутрішній вогонь і наповнює життя розумінням, енергією та сміливістю.

Внутрішній вогонь виникає завдяки нашому духовному бажанню залишити слід. Він перетворює наші потреби на здатність творити щось корисне. Їжа, гроші, здоров’я, освіта і любов стають ресурсами, завдяки яким ми можемо повернутися до світу й допомогти іншим задовольнити їхні потреби.

Подумайте, що керує нашими рішеннями, на що витрачати час. І яким стає наше життя, коли ми готові ефективно задовольняти свої потреби й перетворювати їх на здатність творити корисне. Абрагам Маслоу, один із батьків сучасної психології, розробив «ієрархію потреб». Він поставив самоактуалізацію на найвищу сходинку в людському досвіді. Але в останні роки життя Маслоу переглянув свою теорію і визнав, що найвищий досвід не самоактуалізація, а самотрансцендентність, тобто життя для мети, що вища за людську особистість.[10]

Джордж Бернард Шоу казав:

«Справжня радість у житті… це долучитися до мети, яку сам визнаєш величною… бути знаряддям Природи, а не злої й егоїстичної зграйки ображених утриманців, які ниють, що світ і пальцем не поворухне, щоб зробити вас щасливими. ‹…› Я вважаю, що моє життя належить людству і що скільки я живу, стільки маю за честь робити для нього все, що можу. На смертному одрі я хочу відчути, що використав для цієї мети все, що мав. Адже що більше я працюю, то повніше живу. Я насолоджуюсь тим, що живий. Життя для мене – не “коротка мить”. Це прекрасний факел, який на короткий час підноситься в моїй руці, і я хочу, щоб він світив яскраво, якомога яскравіше, перш ніж я передам його прийдешнім поколінням».[11]

Роджер. Під час однієї тижневої програми, присвяченої орієнтованому на принципи керуванню, до мене підійшов чоловік і запропонував поділитися зі мною кількома думками. Ми сіли на веранді, яка виходила на озеро і поле для гольфу.

Дивлячись на того чоловіка, я ніяк не міг уявити, про яку проблему він хоче зі мною поговорити. Це був дуже поважний пан, за п’ятдесят, віце-президент міжнародної корпорації, він мав гарну родину. До нашої програми долучився активно і сприймав усі матеріали з інтересом.

«Цілий тиждень я почувався дуже некомфортно, – зізнався мені цей чоловік. – У понеділок увечері я почав робити одну вправу…»

Потім він розповів мені дещо про своє життя. Виріс мій розмовник у містечку на заході США, у дитинстві займався спортом, гарно вчився, співав у хорі. Пізніше в коледжі він також був членом кількох клубів і брав участь у різних програмах. Дістав першу роботу, одружився, народилася його дитина. Почалися подорожі за кордон, просування кар’єрною драбиною. З’явився власний будинок і друга дитина, чоловік став віце-президентом. Я слухав і чекав: коли ж з’явиться проблема, жахлива трагедія, яка вщент зруйнує це показово-ідеальне життя.

«Проблема, – сказав нарешті чоловік, – у тому, що моє життя сповнене гарних речей: гарний будинок, гарна машина, гарна робота, насичене життя. Але коли ви попросили глибоко задуматися про своє життя, визначити, що найважливіше, то це питання по-справжньому загнало мене в глухий кут.

Більшу частину свого життя – поки я був підлітком, студентом, молодим фахівцем – я долучався до різних проектів. Прагнув змінити світ на краще.

І коли я почав думати, що ж для мене найважливіше, то раптом усвідомив, що минули роки і я десь загубив оте відчуття, те усвідомлення мети. Надійність, що сповнювала моє життя, заколисала мене. Я нічого не змінив у світі. І не навчив дітей щось змінювати. Я тільки сидів і дивився, як життя проходить повз мене, десь за парканом мого приміського маєтку».

Я з інтересом спостерігав, як раптом змінилася поведінка цього чоловіка. «Але й ухвалив рішення, – сказав він. – Я вирішив відновити зв’язки з благодійною організацією, де колись працював. Ця організація робить надзвичайні речі, допомагає людям із країн третього світу. Я теж хочу долучитися до цього».

Очі мого розмовника світилися, його слова були сповнені глибокого сенсу. У його рухах відчувалася енергія. І я ясно побачив, що якість його останніх років перед виходом на пенсію, якість його подальшого життя – а також життя багатьох інших людей у світі – зміниться від того, що цей чоловік вирішив залишити на землі серйозний слід.

Хай би що ми цінували в житті найбільше, факт залишається фактом: від задоволення всіх людських потреб залежить якість життя. Чи можете ви пригадати винятки – будь-яку людину, що не має згаданих тілесних, соціальних, розумових потреб і здібностей? Чи можете назвати хоч одну проблему, що її розв’язує тайм-менеджмент, яка б не була пов’язана з задоволенням однієї з цих базових потреб?