Читать книгу Рок-н-рол, стакан, кохання - Валентин Терлецький - Страница 15

Цього літа ти вперше побачив гори. Всіх місцевих філологів направили проходити фольклорну практику в Карпати, і для тебе це була подорож-одкровення.

Місяць дихаєш чистим і пронизливим, наче гострий край розбитого скла, повітрям, чуєш зелені звуки прадавнього лісу, п’єш гірську джерельну радість, ніби й не куштував ніколи раніше води, блукаєш середньовічними вулицями таємничого Дрогобича, вчуваючи голоси забутих привидів, годинами слухаєш величний орган у костьолі святого Бенедикта, на кожному кроці дивуєшся артистичним ескападам галичан, мрієш і пишеш вірші в темних погребках за кухлем пінного пива, всотуєш в себе європейський дух столиці Галичини. Зовсім інше життя, інший вимір.

Ти спробував шість видів домашнього сиру і криштальну карпатську горілку, коли наодинці вирушив у мандри гірськими селами. Вдома у старенької вчительки мови ти назбирав фольклорного матеріалу на всю свою групу. Вона радо зустріла тебе і не вагаючись віддала два грубі зшитки стародавніх пісень і замовлянь, котрі, як ти вважав, мають неабияку цінність. Ти розмовляв з місцевими жителями, переймаючи їхню говірку, слухав цих привітних, усміхнених людей, дивуючись їхній гостинності й самоповазі.

Ти відчув гори у собі. Вони запали в тебе глибоко й навіки, спокушаючи душу своєю легкістю й неосяжністю. Ти побачив гори біля своїх ніг, коли ви утрьох – ти, Сергій Плющенко і твоя «секретна» подруга Леся, з якою ти водиш цілком невинну дружбу, – поїхали до Трускавця, аби набрати лікувальної води своїм колегам, що чимось потруїлися напередодні.

На лісовій стежці за містом вас підстерігав сюрприз – відв’язана від кілка і досить агресивно налаштована чорна корова. Ви їй чимось не сподобалися, і тварина довго ганяла вас по лісу, змушуючи видиратися на дерева і ховатися в кущах. Гра у схованки тривала майже півгодини, поки на стежці не з’явився якийсь дядько, що одразу почав з вас сміятися і жартувати. Але коли корова, наставивши роги, погналася й за ним, від дядька залишився тільки жаский крик, що довго кружляв відлунням у лісі, і кинутий у паніці поліетиленовий пакет на траві. Ви, схвильовані і збуджені, поспіхом повернулися на початок стежки, де з радістю стріли групу чеських туристів, які якраз збиралися вирушати вгору. Тепер ви йшли позаду них. Корова стояла на тому самому місці, що й спочатку. Від насмішкуватого дядька вістей не було. Чехи, на відміну від вас, не злякалися тварини, коли вона кинулася й на них – найбільший пузань у зеленій панамці схопив з трави велику гілляку й так шарахнув корову по голові, що та притьмом щезла у хащах. Шлях на вершини був вільний!

Ця пригода викликала у ваших хворих на шлунок колег неабияку веселість і підняла зневоднених постійною діареею студентів на ноги краще за лікувальну трускавецьку воду. На прохання однокурсників ви ще кілька вечорів переповідали у всіх барвах свої знамениті змагання з карпатською коровою, і цей випадок став чи не головною подією всієї практики.

…Гори вражали, гори співали, гори тремтіли, гори кликали до себе. Нічого величнішого ти раніше не бачив. Білі, засніжені шпилі проколювали блакитне небо, і від того світ ставав прозорішим, очі яснішали, а голова збагачувалася думками. Життя ворушилося в тобі, зростала жага, міцніли м’язи. Ти напувався цим вітром і відчував у руках потужні вітрила, що рвалися за обрій. Ти летів разом з ними…