Читать книгу Рок-н-рол, стакан, кохання - Валентин Терлецький - Страница 16

Коли ти за місяць повернувся з практики, то уздрів у підвалі справжній андеґраунд.

Цілими днями тут товчуться численні загони друзів, які грають у карти, бухають, курять траву. Поступово підвал перетворюється на химерний притон, наче в оповіданнях твого улюбленого Едгара По. Доводиться навіть вдаватися до скандалів з друзями, аби хоч якось порепетирувати. Ключі від підвалу просить то Банан, якому більше ніде трахнути дівку, то чиїсь підозрілі знайомі з червоними скляними очима, то п’яні сусіди Шурика. Щодня тут триває цілковита вакханалія, яка зовсім не схожа на твої уявлення про благородний рок-н-рол. Звичайно, ти все розумієш, чому так трапилося, але при цьому на власні очі бачиш, як криштально чиста ідея музики як протесту проти буденності, перетворилася на протест проти самої музики.

…Флейтист Коля, якого тепер кличуть Фатєром, розірвав свої нові джинси, коли ганявся за тобою навколо електрооргану. Льоха до крові розбив лоба, коли вперше у житті сильно напився і впав зі сходів у підвал. Ваш новий член групи – басист Кирило «Урфін» – притягнув якусь журналістку, яка брала у вас інтерв’ю і до смерті налякалася велетенських сірих щурів, що саме вечеряли у спортзалі. Батько Шурика регулярно втікає сюди від лайливої дружини грати на баяні й пити самогон. Когось з ваших друзів тут постійно розшукують батьки.

Рок-н-рол та анархія запанували у підвалі на повну силу. Тут відзначаються дні народження, різні пам’ятні дати, тут з ранку до ночі яскравіє підпільне життя молодих рок-музикантів. Навіть в’їдливий запах каналізації й постійної вологи стає для вас дедалі ріднішим. Тут пишуться нові пісні, які одразу стають справжніми гімнами андеґраунду – «Кумарізатор», «Ось і все кіно», «Солдат», «Ми», «Знак зверху». Тут визріває перший повнокровий альбом вашої групи, який так і вирішено назвати – «Діти підвалів».

Кілька разів ви пробуєте записати цей альбом прямо у підвалі. Кожен запис перетворюється на страшенну пиятику, так що потім на плівці неможливо навіть розібрати слова, окрім матів між куплетами. І наче гімн цьому підземеллю лунає пісня Шурика «Діти підвалів», яку ви таки спромоглися записати на професійній студії «Ринг» у відомого, трохи не культового місцевого звукорежисера і рідного брата відомого російського поета-дисидента Віті Цвєткова, заробивши на це гроші постійною грою у переходах. Друзі казали: «Пора виходити на велику сцену…»