Читать книгу Рок-н-рол, стакан, кохання - Валентин Терлецький - Страница 31

«Фторняк» – одне з твоїх найулюбленіших слів.

…Дотепер, почувши, як хтось поруч раптом промовить слово «фторняк», та ще й ненароком зробить при цьому розв’язний вигляд справжнього кабацького волоцюги, ти мимоволі якось призупиняєш ходу, несподівано для себе і непомітно для інших усміхаєшся – одразу так привітно до цілого світу – і відчуваєш швидкий приплив гарного настрою, навіть якщо за мить до цього думав про самогубство. Одразу стає вільніше дихати, тілом пробігає табун веселих мурах, а думками проноситься вихор яскравих і божевільних спогадів. Знайомий струмінь трохи вже призабутої енергії раптом звільняє тебе від тягаря сьогодення, ти випростовуєш з-під ваги життєвих проблем останнім часом трохи похилені плечі, інтуїтивно підставляєш обличчя рвучкому колючому вітру, котрий щойно вирвався з лабетів ковзких і страхітливих вечірніх провулків, призупиняєш, а потім раптово пришвидшуєш ходу, знову призупиняєш, повертаєшся і дивишся услід тому, хто так безвідповідально кинувся цим словом. Він уже пішов далі, не помічаючи дивного перехожого, що застиг невідомо чому посеред дороги…

Таємниця цього слова в тому, що рідко хто знає його справжній, прихований від інших смисл. Та це і не слово в традиційному розумінні, точніше, це не просто слово, яке легко можна кинути на дорозі і піти собі далі. Такими словами так просто, без наслідків, не кидаються. Бо «фторняк» – це ціла філософія, жива концепція, спосіб життя, тотем. Що насправді означає «фторняк»? Ну, якщо хтось колись хоча б одного разу бухáв з рокерами або іншими представниками марґінальної богеми, той мав шанс почути це слово. Особливо, якщо на календарі був якраз вівторок, бо саме цей день тижня й називається у цих колах «фторняк». Але означення дня – це лише малесенька частка цієї філософії.

«Фторняк» – це, перш за все, особлива система координат. І звичайно ж, найулюбленіший день тих, хто хоча б одного разу в цю систему потрапляв. Усе, насправді, дуже просто. Тиждень у всіх нормальних людей починається, як відомо, в понеділок. А для студента, який ще, до того ж, грає в рок-групі, тиждень якраз починається з «фторняка». Тому що понеділок – день, всуціль викреслений із життя. Його, можна сказати, взагалі не існує для студента, який грає рок. Ну що таке понеділок, коли в ТЕБЕ тиждень починається з фторняка? Понеділок – це похмурий, абсолютно непотрібний, зайвий, як апендикс, ще й неприємний додаток до вдало проведеного тижня, його, так би мовити, кінець, котрий рідко буває прикольним.

…бо, по-перше, починається понеділок з блювання в якомусь брудному, смердючому і вже вщерть забльованому ще до тебе даблі, і лише потім спроквола ти довідуєшся, що цей забльований дабл – частина не менш брудного і захаращеного старими поламаними меблями флета, по якому ледь пересуваються схожі на сновид і зараз ледве знайомі представники вашої богемної тусні, з якими ти насправді провів ще один божевільний тиждень. Тобі пропонують випити просто з горла якоїсь вочевидь отруйної рідини, яку, напевно, ти пив цілий тиждень, але ти мужньо відмовляєшся і йдеш, похитуючись, у коридор, де горою навалені різні шузи. З труднощами відшукуєш серед них свої чорні китайські кеди (хоча, може, й не зовсім твої) і, не прощаючись з пом’ятим та чумним піплом, що стягується на кухню цмулити позавчорашній чай, випорскуєш своє тіло у залиті осіннім сонячним кайфом вени цього великого міста.

Потім – дорога додому, яка, таке враження, замість звичайної години триває кілька. Ти повільно перетинаєш вулиці, що на диво порожні о цій порі (фак! згадав! сьогодні ж понеділок! мені треба їхати на пари в універ! скільки тайма? дванадцята година? блін, вже пізно! значить, додому все ’дно! спати!). Люди, які трапляються де-не-де, якось підозріло дивляться на тебе, і всі вони якісь потворні, відразливі, тьху, бля! Твоє скоцюрблене тіло вже трясеться у розхитаному і просяклому бомжатиною трамвайному вагоні до північних промислових околиць, де твій дім, і ти поволі засинаєш. Прокидаєшся вже за п’ять зупинок після твоєї, тож треба знову йти, повертатися назад, а це так важко зараз! І в кишені ані копійчини, аби купити такого бажаного пива, та й чи були в тебе взагалі гроші? Може, й були, недовго. Аж ось твій дім, двері, які завжди довго не відкриваються через клятий замок, нарешті такий солодкий рипучий диван з неодмінними пружинами, що одразу впиваються в тіло. Але ти вже вдома, і це найголовніше зараз. Найголовніше…

…бо, по-друге, увечері мати спитає, де ти пропадав майже цілий тиждень, напевно, пив увесь цей час зі своїми друзями, а її сил більше немає тягнути все самій, ще й батько всі соки висмоктав, постійно приповзає додому п’яний, а тут ще й син такий, виявляється, самий, та що ви хочете загнати її «в гроб», а вона здоров’я своє поклала, аби ти вивчився, а от і батько ввалюється…

…і по-третє, ти пропустив навчання (і не тільки в понеділок, але в понеділок були найважливіші пари) і потім доведеться відмазуватись, чому в тебе знову немає довідки з медпункту, а якийсь професор обов’язково згадає, що бачив тебе п’яним ще в п’ятницю на ґанку університетського корпусу в оточенні якихось підозрілих довговолосих «хіпі», і ви щось голосно кричали про якусь «Нірвану»…

Коротше кажучи, понеділок – невдалий день, не мій. Його, можна сказати, взагалі не існує для студента, який… Бо мій тиждень починається з фторняка.

Фторняк – це галасливий ранок на ґанку другого університетського корпусу, у колі найближчих друзів і подруг, з безупинними жартами, приколами, смішними новинами зі світу місцевої рок-н-рольної тусні. На пари можна лише заглянути – так, аби тебе побачили в університетських коридорах. В аудиторії заходити не обов’язково. Для певності треба поздоровкатись з двома-трьома професорами, млосно і з ледь помітним натяком посміхнутись красивій молодій викладачці латини, пару якої щойно прогуляв, зробивши при цьому вигляд надто заклопотаного невідкладними справами лідера студентського андеґраунду. Навідатися й до своєї групи, яка радісно тебе зустрічає, наче дорогого гостя з далекої закордонної країни. Декілька витончених компліментів найвродливішим і якимось недоступним однокурсницям, що віддаються тільки заїжджим бандитам, кілька непомітних (як тобі здається) промацувань сідниць менш вродливих, але запеклих твоїх фанаток, що віддаються «красівим мальчікам», переписування домашнього завдання у зовсім негарних одногрупниць, які віддаються тільки викладачам – за оцінки. Тепер можна й тікати знову на ґанок, а там…

Фторняк – це прекрасний осінній день в засипаному жовтим листям парку. Поруч друзі п’ють вино, розмовляють про музику, сміються, шурхаючи шузами по м’якому барвистому килиму, що ним осінь встелила землю. Радість переповнює груди, а в думках роїться безліч нових творчих планів, які щойно виокремилися з вашої розмови ніби й ні про що. Сонце весело купається в жовто-червоних кронах дерев, підморгуючи звідти на знак своєї згоди з вашими такими далекоглядними планами. Ти також підморгуєш сонцю і щільніше замотуєш на горлі шарфик, бо якраз подув прохолодний вітерець, наче нагадав про швидкоплинність тепла і світла і про прихід неминучої сірої та колючої південно-східної зими. Та це буде потім, а зараз ще добре, ще можна гуляти і пити просто на вулиці, ще можна ви вчати візерунки на цьому дивовижному килимі, в якому приємно втопають твої ступні…

Фторняк – це запальний вечір у вже значно розширеному дружньому колі на чиємусь гостинному флеті. Коло друзів поступово все збільшується і збільшується, наповнюючись новими творчими силами, здатними випити не тільки принесену кимось каністру розливного пива, що вже давно втратило різкість і смак, а й оті шість батлів портвейну, що ви запхали до ввімкненої духовки, аби швидше розплавились їхні пластмасові корки, а саме вино підігрілося і більше вставляло. Корки дійсно розплавилися і прямо-таки злізали з пляшок, а майже гаряче вино дійсно шалено вставляло, валячи з ніг найміцніших пияків. Компанія швидко ділиться на три частини. На кухні п’ють і розмовляють про різні смішні випадки з пияками найближчі друзі господаря квартири, який лише посміхається і дістає з полиці кухлі й склянки для нових відвідувачів вечірки. У кімнаті співає під гітару жіноча половина, а хтось з новоприбулих у квітчастій бандані наливає з каністри позавчорашнє пиво. На балконі скупчилися курці, що вже викурили по кілька цигарок поспіль, але затрималися в очікуванні, поки «ділер» заб’є косяк. Запах трави скоро пішов навколишніми сутінками.

Фторняк – це шалена ніч під гітару на кухні. Старий інструмент, що постійно доводиться підстроювати, кочує з рук у руки по колу, наче талісман, і кожен учасник нічного концерту співає лише по одній пісні. Це старовинний рокерський ритуал, як і курити «по тязі», роблячи одну затяжку і передаючи цигарку далі по колу. Проспівав пісню – передай гітару іншому. І слухай, слухай. Трохи пізніше співають вже хором, голосно. Далі знову надходить час балад. Потім знову панківські народні пісні, і так майже до ранку. Курять уже прямо на кухні, а хтось примудрився купити о цій порі ще батл горілки, якого якраз і не вистачало для повного єднання вашої дружньої компанії…

А далі настає середа. І це не просто середа, це вже середина тижня для звичайних, не утаємничених людей! Ти знову з’являєшся в універі, аби трохи «повчитись», але друзі знімають тебе вже з третьої пари. У когось раптово знайшлася вдома в’ялена риба, тому ви йдете на пиво. Пиво закінчується вже ранком у четвер, коли ви удвох з басменом прокидаєтеся на квартирі спільної давньої подруги, і ти з подивом дізнаєшся, що вся компанія (виявляється, була ціла компанія) бачила, як ти дві години цілувався на балконі з незнайомою чорнявою дівчиною, яка тільки на хвилинку забігла до своєї сусідки, у якої ви зібралися, позичити сигарету. Ти, на жаль, цього не пригадуєш. Ви чомусь довго заварюєте чай, а потім ти вже під вечір таки потрапляєш додому.

У п’ятницю ти прямо з навчання містичним чином переміщуєшся до студентського гуртожитку, де цілий вечір розважаєш підхмелених однокурсників та іже з ними піснями під роздовбану гітару, що десятиліттями переходить у спадок від одного покоління студентів до іншого. Доводиться залишитися тут на ніч, бо пізньої пори додому добратися просто неможливо. А зранку в суботу прямо звідси їдеш на репетицію вашої групи у барачних нетрях похмурого промислового району. Репетиція продовжується й у неділю, вже за участю багатьох знайомих і друзів, поступово переростаючи у квартирник. Після імпровізованого концерту хтось пропонує навідатися «на Париж», де якраз зараз зібралася велетенська тусня «неформалів», і ви залюбки прямуєте туди, прихопивши свої гітари і навіть малий барабан. «На Парижі» дійсно велелюдно, і всі раді вас бачити, всі пропонують дружні обійми, самогон, траву, поцілунки в темних підворіттях за рогом. Тут, «в Трубі», як називається підземний перехід на вулиці Сталеварів, відбувається справжнє шаманське дійство. Тому що тут збираються однодумці, об’єднані спільним бажанням долучитися до загадкового і привабливого світу рок-буття. Чи, принаймні, його ілюзії.

А потім починається понеділок – з блювання в якомусь брудному, смердючому і вже вщерть забльованому ще до тебе даблі. Це означає, що тиждень справді закінчився. І це означає, що завтра тиждень знову почнеться, бо завтра Він – великий Фторняк!

…Ти ще дивишся вслід тому випадковому перехожому, що так необережно кинув на бігу це священне для тебе і таких, як ти, слово. Хоча того перехожого вже давно нема, і лише вітер кружляє на тому місці почорніле торішнє листя. Ось так – кинув слово і розтанув у своєму небутті, полишивши тебе наодинці зі спогадами. Він, напевно, і не знає сокровенну, майже сакральну суть філософії фторняка, а просто йому, мабуть, сподобалося це давнє сленгове слівце, почуте від якогось утаємниченого олдового мена, що іще пам’ятає істинну суть тієї безбашенної системи координат, в яку ти теж колись неодноразово і не без задоволення потрапляв.

Зараз ти живеш в іншій системі. Навіть у кількох різних системах, що інколи переплітаються між собою, інколи заважають одна одній, а інколи стають тобі ненависні. «Фторняка» серед них немає. Точніше, сам цей день, ясна річ, залишився, і, більше того, ти його саме так і називаєш, не інакше. Але тиждень уже з цього дня не починається. Він починається, як правило, у понеділок…