Читать книгу Рок-н-рол, стакан, кохання - Валентин Терлецький - Страница 43

День народження – двадцять років – ти зустрів гучно. У маленькій квартирці на Кічкасі набилося більше двадцяти чоловік. Твої друзі.

Рідні обличчя сміються, радіють, їм весело і добре, і ти відчуваєш потужний струмінь тепла, що пронизує тіло, розливається п’янкою хвилею твоїми венами, наповнює кров, легені, дає сили жити і бути щасливим. Наче і не твоє свято сьогодні – це саме життя вирішило відзначити якусь свою дату в колі людей, в їхніх очах, у душах, зігріваючи їхні руки полум’ям любові. Сьогодні серед вас танцює сама радість, і ніхто не зупинить її, доки ви разом…

Ти щасливий, адже тебе прийшли привітати найближчі люди, і Світлана також разом з тобою. Ви співаєте улюблених пісень, обговорюєте позавчорашній сольник в академії, будуєте нові творчі плани. Ти вдивляєшся в обличчя друзів і почуваєш себе сильним, здатним на будь-які вчинки, готовим до всіх можливих життєвих випробувань…

«Де ж Рустам?» – хвилюється клавішник Сергій. Їм вже час вибиратися додому, бо їхати доведеться через півміста, а на вулиці давно темно. Рустамове взуття стоїть у коридорі, а от його самого ніде немає. На пошуки друга вирушає ціла експедиція на чолі з твоїм батьком.

Зима, холодно, але для вас це не проблема. Галасливою юрбою ви розпорошуєтеся по притихлих вулицях посьолка. Хтось каже, що Рустам збирався по цигарки до магазину. І мабуть, таки пішов. «Далеко не забіжить, знайдемо», – заспокоює всіх батя. І вже за кілька дворів ви дійсно знаходите втікача: Рустам, підклавши під голову долоні, мирно спить на лавці, в самих шкарпетках, без куртки і капелюха. «Сходив по цигарки, – підсміюється батя. – Забираймо його, бо холодно».

Весела компанія рушає на трамвайну зупинку – майже всім їхати у центр. Ти проводжаєш друзів, напевно знаючи, що цей день залишиться одним з найщасливіших у житті…