Читать книгу Рок-н-рол, стакан, кохання - Валентин Терлецький - Страница 39

Ви збираєтеся у школі на репетиції майже щодня. Ти кілька разів чесно розвісив по школі оголошення, де повідомлялося про набір у місцевий ВІА, але то сам не з’являвся, то школярі чомусь ігнорували, то злива завадила, то в універі затримався. Одного разу був такий п’яний, що просто не зміг нічого сказати трьом переляканим хлопчикам, які все-таки прийшли на призначений час. Таким чином минуло два місяці, наближався Новий Рік. Ви активно репетирували, навіть пробували записати тут кілька пісень. А одного зимового вечора Африка привіз на репетицію режисера місцевої телекомпанії Юру Глушка, котрий безкоштовно знімав кліпи тим місцевим групам, які йому подобалися.

Замотаний у довгий синій шарф і вдягнений у коротке сіре пальто режисер Юра – невеличкий, якийсь трохи нещасний, з сумними очима – мовчки просидів усю репетицію, вслухаючись у кожну зіграну вами ноту, і щось натхненно записував до свого блокнота. Особливо йому припала до душі пісня «Апокаліпсис», після прослуховування якої Юра одразу заговорив: «На початку ви з гітарами, звучить музика. Дим, багато, цілі хмари. Навколо йдуть колони озброєних людей, армія, на вулицях міста з’явилися танки! Справжній апокаліпсис! Потрібні вертольотні зйомки – зверху, масштабно, загальний план. Люди рухаються назустріч катастрофі! А ви поступово перетворюєтеся на бомжів, у брудній одежі, неголені й немиті, які стали жертвами суспільної драми. – Від цієї оповіді Юра сам розпалювався з кожним новим словом і раптом зупинив погляд на тобі. – Тебе повинні вбити наприкінці. Застрелити з пістолета. Трагічний фінал, у кліпа повинен бути трагічний фінал! Це зараз актуально!» Ви перезирнулися між собою. Юра розповів готовий сценарій кліпа, та ще й якого! Вас шокував цей вочевидь талановитий режисер, що, у свою чергу, був у захопленні від вашої музики. На тому й порішили – незабаром розпочинати зйомки.

…Тим часом тебе викликала на розмову жаба-директорка. Ти приблизно здогадувався, чим скінчиться ця аудієнція, а тому йшов у доброму гуморі.

Жаба сидить у звичній директорській позі, з піднятим догори товстим пальцем: «Маладой чєлавєк, у нас на носі Новий рік. Тому ваш ВІА повинен виступити на святковому вечорі вже за тиждень. Ансамбль буде грати години три. І обов’язково – багато веселої музики! Танці! Розумієте? На нашому вечорі відпочиватимуть гості з районного відділу, тому ви повинні їх вразити». Ти широко посміхаєшся і чесно зізнаєшся, що ніякого ВІА досі не створив. «А хто ж тоді грає у школі щовечора?» – щиро дивується жаба. «Рок-група “Резонанс”», – відповідаєш. Жабі погано, вона обмахується серветкою і трохи не зривається на крик. Але ти нічим не можеш їй зарадити.

Зарплату, ясна річ, ти не отримав, проте, покидаючи школу, замість компенсації за втрачену репетиційну базу ви прихопили необхідні трофеї – барабанні тарілки, шнури, ремені для гітар, ще щось.

А на вулиці вже падав густий пухнастий сніг – розпочалася зима…