Читать книгу Рок-н-рол, стакан, кохання - Валентин Терлецький - Страница 40

Перший день зйомок кліпа «Апокаліпсис» проходить у бомбосховищі одного з університетських корпусів. Режисер Юра керує процесом із завзяттям полководця. Знімає відеоряд Дід Григорій – повністю сивий, хоча ще доволі молодий оператор Гриша, котрий став постійним напарником Юри. Ви сидите на якихось коробках, що знайшлися в бомбосховищі, й імітуєте гру на інструментах під власну фонограму. Так промайнуло кілька годин напруженої праці. Робота була дуже цікавою, ви вдавали з себе справжніх рок-зірок, і зйомки цього кліпа – яскраве тому підтвердження.

Другий раз, за задумом Юри, ви вийшли на зйомки більш розширеним складом. Для участі в масових сценах покликали друзів – Уїсса, Злоча, Тіму, Джона, які повинні були зображувати справжніх американських бомжів. Це єдине, що залишилося в сценарії від першого Юриного варіанту. Танків і вертольотів через фінансові проблеми він дістати не зміг, тому довелося обходитися більш доступними засобами. Зйомки відбувалися на старовинній фабриці, давно закинутій і напівзруйнованій, кістяк якої стирчав в оточенні сучасних дев’ятиповерхівок майже у центрі міста.

Процес зйомок починається з перевдягання. Всі заздалегідь попритягували з дому якісь непотрібні куфайки, старі подерті пальта, дитячі капелюхи, а хто не має такого лахміття, просто вивертає власні куртки підкладками назовні. Тепер ви маєте вигляд справжнісіньких клошарів. Сьогодні доводиться працювати без саундтреку, бо на цьому руйновищі годі шукати живлення під магнітофон. Ледь-ледь видряпуєтеся на другий поверх будівлі – колись широкі центральні сходи фабрики давно перетворилися на сюрреалістичну мішанину залізяччя, каміння й якогось дратня, тому ви по черзі вповзаєте нагору по залишках стіни. І ось ви починаєте свій дивовижний і божевільний танок.

За сценарієм, купа бомжів гріється навколо діжки, в якій блимає полум’я, пританцьовуючи і виконуючи ритмічні рухи. Діжку знайшли тут-таки, вогонь невдовзі запалав, і жаский шаманський ритуал розпочався. У цілковитій тиші десятеро чудернацьких істот тупцює навколо іржавої металевої труби, з якої виривається чорний дим. Усе це дійство незворушно знімає Дід Григорій. Діжку жбурляють по підлозі, б’ють ногами, крутять, так що поступово ваш фантасмагоричний загін входить у неконтрольований транс, чого й намагався досягнути Юра. Хтось видерся в провалля вікна, хтось з гітарою рубається на купі цегли, хтось добиває пом’яту діжку, хтось виринає з хмари пилу в дивовижному танці…

Нарешті зйомки закінчено. Раптом знизу долинають чиїсь тремтячі голоси: «Ану геть звідси, бо зараз викличемо міліцію!.. Негайно залиште приміщення!.. Що ви там робите?.. Це, напевно, якісь божевільні або секта… Та ні, вони там щось ховають, може, крадене…» Виявляється, попід фабрикою зібрався цілий натовп місцевих аборигенів – дідусів і бабусь, – котрі ошелешено дивляться на небувале досі в цих краях дійство. Нажахані тим видовищем, охоронці дворового порядку таки подзвонили в міліцію, і тепер в її очікуванні намагаються затримати дивних прибульців. З вікон навколишніх будинків визирають перелякані обличчя, у дворі панує моторошна тиша. Під закляклими від небаченого жахіття поглядами місцевих жителів ви спішно ретируєтесь, аби уникнути зайвих розборок з правоохоронними органами. Спантеличені бабусі, збившись докупи, щось напружено шепочать вам навздогін, хрестяться. Ви розчиняєтеся у провулках. Потім на всіх одночасно накочує нестримний сміх. Очевидно, тоді серед певних кіл жителів того двору зародилася химерна легенда про таємничих мешканців покинутої фабрики, переказувана не одному поколінню неслухняних малят…