Читать книгу Рок-н-рол, стакан, кохання - Валентин Терлецький - Страница 41

Тебе вразили її очі – дві стиглі мигдалини, що одночасно наче посміхались і хоронили якусь страшну таємницю. Щось східне проступало в її рисах, так зазвичай зображували хижих і невситимих перських цариць. Чорне і лискуче, як смола, волосся важкими пасмами падало на плечі, утворюючи бурхливі хвилі. Боже, що це був за рот – пухлі губи манили бездонним колодязем, над яким чорніла ледь помітна смужка пуху. Кирпатий носик кумедно дивився вгору. Якась дивовижна, дика краса.

Ти закохався в неї одразу, з того самого моменту, як побачив на ґанку другого корпусу, усміхнену і загадкову. Вона визирала з-за плеча подруги, що саме знайомилася з тобою. Це ти вже потім дізнався, що ваше знайомство було ними заздалегідь сплановано. Вона якось побачила тебе в оточенні друзів, і з того часу Світлана постійно мріяла про знайомство з тобою. Аби звести вас, її подруга Тетяна вигадала цілий спектакль на день святого Валентина, сценарій якого написали і поставили самі дівчата – студентки четвертого курсу психології. Вони вирішили запросили тебе на головну роль – самого святого Валентина. Ти, безумовно, одразу погодився. Репетиції проходили вечорами у студентському департаменті, і ти мав можливість дивитися на неї щовечора, розмовляти з нею, начебто випадково торкатися її руки. І з кожним днем ти втягувався в неї все більше. Таємний план спрацював, і ти потрапив у їхні лабети.

Спектакль був вдалим. Ти грав не тільки свого святого тезку, а ще й Теодоро в уривку з класичної п’єси «Собака на сіні». Вистава мала шалений успіх, так що вам потім довелося ще кілька разів грати її з різних приводів. Але головна мета також була досягнута – їй вдалося заволодіти тобою. І почалося…

Навіть хвилину без неї витримати важко, не кажучи вже про цілий день. Ви гуляєте зимовими вулицями, парками, просиджуєте на університетських підвіконнях довгі години і говорите, говорите, говорите… Так багато з жінкою ти ще ніколи не розмовляв. І ще ніколи так сповна не відкривав жінці свою душу. Ви знайшли одне одного, бо світ навколо одразу спалахнув небаченою райдугою, світилося небо, й повітря вигравало скаженими барвами.

Тепер ти щодня відчуваєш політ, наче маєш за спиною велетенські прозорі крила. Твоїй душі щомиті відкривається незбагненна радість, мовби прокинувся чудовим ранком у заквітчаному саду, і знову дихнув життям. Вона наснажує тебе, дарує віру в щастя. І ти любиш не тільки її, ти любиш усе довкола, і це почуття сильніше за смерть, в яку тепер зовсім не віриться…