Читать книгу Рок-н-рол, стакан, кохання - Валентин Терлецький - Страница 32

А на вулиці буяє весна. Вона, як і осінь, зазвичай чомусь починається саме у фторняк. Галасливі студенти окуповують усі навколишні дворики і алейки, так що вільного місця годі й шукати. Та особлива компанія збирається на ґанку другого корпусу, обліпивши сходи і перила, наче строката зграя крикливих птахів. Це університетська богема – музиканти, поети, просто тусовщики. Головний збір відбувається об 11-й годині, коли надходить улюблена всіма велика перерва. Переважна більшість студентів уже не повернеться після неї на пари, розпорошившись по барах, парках і флетах.

Ваша весела компанія, об’єднана навколо вашої групи, збирається на квартирі загального друга Рустама, недалеко від універу, на твоїй улюбленій вулиці Жуковського. Сюди сходяться різні цікаві люди, і часто звичайна зустріч друзів переростає у кількаденний мистецький марафон, так, що врешті все перемішується, доба змінює добу, а ви співаєте, п’єте, кохаєтесь, живете. Жителі вулиці вже звикли до галасливої хмільної компанії, яка цілодобово курсує студентським містечком – між універом, гастрономом та п’ятиповерхівкою, де мешкає Рустам. Кістяк команди лишається постійним – ти, флейтист Коля, басист Африка, гітарист Вадим, барабанщик Хет, клавішник Сергій, скрипалька Сеня, гостинний господар Рустам. Почергово до вас приєднуються поет-аванґардист Уїсс, музиканти культової групи «Еквінокс» Діма Блантер і Макс Безуглий, завсідники богемних збіговиськ Рара, Діма Злоч, Альона, Марина, друг усіх рокерів Рома Рябов, ще якісь дівчата і неформальні хлопці.

Вони читають одне одному вірші, співають свої нові пісні, сперечаються про гранж і панк, слухають нову музику. Ти стоїш на балконі й на повні груди дихаєш весною. Тепло і гарно. Закурюєш, відсьорбуючи з батла великий ковток вина. Це називається «пити через тягу» – сигаретний дим затримуєш у легенях і одразу на нього п’єш вино. Вставляє капітально.

З кімнати долинає чарівний голос Джоан Осборн, пісня «про одного з нас», і ти готовий стрибнути з балкона униз, коли чуєш її по-котячому ліниве і водночас таке пронизливе «є, є, є-є-є».

На балкон зазирає Фатєр. «Пішли усередину. Там Блантер з Максом хочуть квартирник зіграти…»