Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 45

Паньку Олельковичу, день добрий!

Який тобі наш куций світ?

Свій дар спізнілий, не хоробрий

Тобі несу я з пекла літ.

Колись блукав я тут студентом

Серед замшілих чагарів.

Хрестом затятим дисидентом

Мені ти в пам’яті горів.

Старим хрестом семиметровим,

Де літом припинали кіз,

З Мотронівки хрестом дубовим

Ти ріс затято і навскіс.

І збувся ти. Тебе вже знають.

Тобі вже трублять словеса.

Мені ж мотронівського краю

Хрестом твій голос нависа.

Він має силу повносилу,

Вона зацурана й проста:

І ти неси, ледачий сину,

І ти неси мого хреста…