Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 58

Пада сніг молодий, театральний.

В тебе сміх як на гріх аморальний.

Ти впадеш. Я впаду. Ми впадем

В ефемерний зимовий едем.

Пада сміх, золотий і фатальний.

Я до тебе наймуся, мов раб.

Я на тебе так тяжко заслаб.

Буду в плузі покірно ходити.

Буду люто і круто любити,

Аби ти лиш світилась. Була б!