Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 62

В Гуті гутники живуть

І горілочку жують

Ну і лають верть та круть

ПРезиденцію

Тут колись робили скло

Схронів тут як тьми було

Нині творить все село

ПРезиденцію

Спізнав гуцул Колиму

Знав і висилки й тюрму

Тепер знає лиш саму

ПРезиденцію

Тут душа до гір звика

До смерек і до струмка

Творить тут гірська ріка

Турбуленцію

Ось приїхав ім’ярек

Притулився до смерек

І занурив дзбан чи глек

В турбуленцію

Стоїть гуцул дерев’яний

Дерев’яний лиш не п’яний

А живий пускає п’яний

Турбуленцію

Ходять тут американи

І дівчата – львівські канни

Їх арканять за аркани

За потенцію

Ходять парами дівки

Просять в пана цигарки

Удвох лікують залюбки

Імпотенцію

Попав грузин в Сиктивкар

Глаз гуцулки очень кар

І попав він як Ікар

В турбуленцію

А в гуцулки вийшов син

Син гуцулистий грузин

Робить в ванні мені син

Масаженцію

У в одну з осінніх сльот

Роботящий вертольот

Теж попав у перепльот

В турбуленцію

Тут закопана підкова

З Богородчан податкова

Висне хмара цигаркова

Всю каденцію

Дивовижний випав сніг

Допоміг мені пан Біг

І здавалось я заліг

На каденцію

Та баби жалітись йдуть

Що грошей не віддають

А ліси забрав той мудь

В ПРезиденцію

Мене ж ректор тут поклав

Щоб я втік з усіх облав

І натхненно розпочав

Конференцію

Мене ж ректор тут поклав

Щоб я клав на весь анклав

А поклавши не наклав

У штаненцію

В пансіоні «Синьозора»

Моя душа тяжко хвора

Написала позавчора

Цю штукенцію