Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 47

Я – ганчірка у Божій руці.

Я – не камінь з Божої пращі.

Мене зманювали манівці.

Біс поглинув літа найкращі.

Та я вийшов на магістраль.

Люті думи. Чорна робота,

Тож кинджаль мене чи не кинджаль

Ти, бабота, чи ти, парубота.

Я гостинець знаю твердий,

Знаю, як його твердь верстати,

Як обходити мури твердинь,

Вибухівкою смерть заверстати.

Ви ж заслинені в люті брудній,

Одна звивина, й та од кашкета,

Одробляєте трудодні,

Заробляєте на клеврета.

Я – ганчірка в Божій руці.

Я – не стяг, що звитягами гордий…

Тож підходьте, мужі-горобці,

Підставляйте замурзані морди…