Читать книгу Сатирикон. Поезії - Иван Драч - Страница 59

А найкраще мені поміж них —

Моїх тихих задуманих книг,

Між гросбухів й тонюніх книжок,

Де закладка, де жовтий ріжок,

Де Паскаль, де Монтень, а де Свіфт —

Треба мудрим іти на той світ…

Розправлю крила мертвому метелику,

Він, як і я, ще полетить…

В справедливості не завжди очі видющі,

Та й живе вона довше за нас.

Отак живу. Живим життям живого.

Отак живу. Розпроклято живу.

Краду свічки, краду свічки у Бога

І долю розриваю не по шву…

Як за пазухою в Господа Бога,

День такий гарний стоїть.

І душа моя, квола й убога,

Так болить, як їй треба боліть…

І нічого більше не сталося:

По двох місяцях дощових

У сонячну п’ятницю

Два білих як світ метелики

Один одного перепурхують

Сонце одної ночі

Місяць в одному дневі

Сонце і місяць – це очі

Очі твої черешневі.

Мамалига

Мама лига

Тато лига

Добра в мами

Мамалига.

5-го прийшла постанова

Щоб до 4-го виконати

Відрапортую 6-го

Перевиконаємо до 1-го.

Іде нетерпеливиця ця

Така нетерпеливиця

Їй так нетерпеливиться

Знайти нетерпеливця.

Найкраща музика – це тиша,

Найтихіша тиша, тиша з тиш,

Коли лиш серце громом дише,

То ти до мене прилетиш.

Хлопці з юпітерною смагою

Під столом, нога за ногою,

Під столом буцаються ногами,

Коли за столом не можна рогами.

Хто в президії сидить?

Міль з президії летить,

Ген літає, перелітує,

Бо в президії еліта є…

Міль в президії сидить…

Несита слава всім насититься

Не гребує й моїм пером.

Вона ковтнула Ненаситця

І не погребує Дніпром.

Великі безкрилі істоти

Вбивають маленьких крилатих.

Ця істина хижа достоту

Нас буде довіку вбивати.

Міссісіпі Міссурочка

Чи то півень чи курочка.

Я не півень не курочка

Міссісіпі Міссурочка.

Вік як вік

І як же витримає

Чоловік?!

Долу ай – повен місяць по-татарськи…

Повна повня

Діє на християн

Але як вона діє

На мусульман

Вони ж з місяцем

Запанібрата

Особливо фундаменталісти

Повен місяць

Стоїть над душею

Іржаві голки виймає з душі

Вже душа задубіла і тіло

Десь поділось весняне тепло

На Зелені святки потепліло

А то якось нелюдськи було

Знов сірий прийшов

Від сірого ще сіріший

Бо встала за ним облогом

Суцільна така сірота

Сире все було і мокре

А в цього статут ще сиріший

І Страмота Страмота

І кожна душа – сирота