Читать книгу Украдене щастя (збірник) - Иван Франко, Иван Нечуй-Левицкий - Страница 14

Поезія
Із розділу «Сонети»

Оглавление

Із циклу «Вольні сонети»

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ[29]

Орел могучий на вершку сніжному

Сидів і оком вдовж і вшир гонив,

Втім, схопився і по снігу мілкому

Крилом ударив і в лазур поплив.


Та груду снігу він крилом відбив,

І вниз вона по склоні кам’яному

Котитись стала – час малий проплив,

І вниз ревла лавина дужче грому.


Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз.


Та був у нім завдаток сил багатий,

І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.


* * *

Жіноче серце! Чи ти лід студений,

Чи запашний чудовий цвіт весни?

Чи світло місяця? Огонь страшенний,

Що нищить все? Чи ти, як тихі сни


Невинности? Чи як той стяг воєнний,

Що до побіди кличе? Чи терни,

Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний

Чи демон лютий з пекла глубини?


Чим б’єшся ти? Яка твоя любов?

В що віриш? Чим живеш? Чого бажаєш?

В чім змінне ти, а в чім постійне? Мов!


Ти океан: маниш і потопляєш;

Ти рай, добутий за ціну оков.

Ти літо: грієш враз і громом убиваєш.


СИКСТИНСЬКА МАДОННА[30]

Хто смів сказать, що не богиня ти?

Де той безбожник, що без серця дрожі

В твоє лице небесне глянуть може,

Неткнутий блиском твої красоти?


Так, ти богиня! Мати, райська роже,

О, глянь на мене з свої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти

Богів, перед тобою клонюсь тоже.


О Бозі, духах мож ся сумнівати

І небо й пекло казкою вважати,

Та ти й краса твоя – не казка, ні!


І час прийде, коли весь світ покине

Богів і духів, лиш тебе, богине,

Чтить буде вічно – тут, на полотні.


* * *

Ось спить дитя, невинний ангел чистий.

Смієсь у сні – се ангел з ним іграє…

Сплакне у сні – се ангел, в облак мглистий

Розплившися, манить його й щезає.


І сон отсей нестертий, віковистий

В душі його по собі слід лишає:

З дитячих снів той ангел променистий

Раз в раз бажання, тугу в нім збуджає.


Рвесь молодець від батька і від мами

Чогось шукати десь в чужій чужині,

А ангел з далі кличе: «Д’ мині! Д’ мині!»


Любви, надії він спішить стежками,

Там плід здобуде, тут лиш квіти зв’ялі,

А ангел з далі кличе: «Далі! Далі!»


29

Котляревський Іван Петрович (1769—1838) – український письменник, театральний і громадський діяч, зачинатель нової української літератури, зокрема поезії (завдяки поемі «Енеїда») та драматургії («Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»).

30

Екфразис однойменної картини Рафаеля Санті (1483—1520), що зображує Богоматір з малим Ісусом, св. Варварою та св. Сикстом (час створення бл. 1513—1519).

Украдене щастя (збірник)

Подняться наверх