Читать книгу Присмак волі - Володимир Кільченський - Страница 17

У грудні сталася знаменна подія в житті Андрія та Даринки: народився син у переддень Святого Миколая, тож і назвали його Миколкою. Усе в домі змінилося з появою дитини: Тетяна стала бабусею, а братик і сестричка Андрія – дядьком і тіткою. Даринка після пологів стала ще кращою, і Андрій, відчувши себе батьком, був щасливим та став відповідальнішим, уважнішим до сім’ї. У хаті завжди було затишно, охайно. Миколка-старший та Галинка частенько вовтузились біля молодої мами, допомагаючи біля маляти.

Похрестили маленького Миколку, і от уже Тиміш Дубовик кумом став, а не просто товаришем. Кумою погодилася бути подруга Даринки Христина, весела та привітна дівчина. Похрестили за християнським обрядом: кум та кума хрестили, а Андрій з Даринкою чекали у притворі. Після хрестин відсвяткували подію з новоспеченими кумами та й розійшлися по домівках.

Час було вже купати маленького янгола Миколку, і Даринка з матір’ю приготували купіль, вливши туди відвар з любистку, ромашки та травки череди. Даринка, перевіривши купіль ліктем, простелила лляну підстилку і поклала Миколку. Ох, і любив же він купатися! І так ніжками вибивав, що всі збігалися і не могли намилуватися його забавками. Скупаного й оповитого Миколку клали в дерев’яну підвішену колисанку, що вже виколихала не одну дитину, і Даринка заводила колискову, під яку Миколка безтурботно засинав: