Читать книгу Де живе свобода. Її полиновий присмак - Светлана Талан - Страница 10

Родіон важко звикав до нового життя у навчальному центрі. Раніше він прокидався тоді, коли добре виспиться, а тут був підйом строго о 5: 45. За командою всі сто вісімдесят чоловік підхоплювалися з ліжок, заправляли їх і поспішали до вбиральні, вмивалися, поспіхом чистили зуби. Сніданок Родіон ковтав ще напівсонний і, здавалося, що наситився, але через деякий час його починало турбувати відчуття голоду, хоча їжа була смачна і калорійна. Він не мав права піти до крамниці і щось собі купити на перекус, тож товариші порадили пити склянку води, щоб не так хотілося їсти. Вода втамовувала відчуття голоду, але лише на певний час.

Життя Родіона, як і інших чоловіків, текло одноманітно, і дні були схожі один на одного, мов близнюки. Шикування, теоретичні заняття, обід, практичні заняття, полігон, вечеря – і навіть тоді не мали вільного часу, потрібно було чистити зброю. Відбій о двадцять другій годині, Родіон падав у ліжко напівживий. Режим і фізичні навантаження його так виснажували, що юнак засинав одразу, як тільки голова торкалася подушки. Здавалося, і не спав зовсім, як знову лунала команда: «Підйом!» І знову все по колу.

Родіону було і морально важко. Мобільні телефони видавали лише після обіду суботи та у неділю. Він тоді жив очікуванням дзвінка від Віталії. Коли чув її голос у слухавці, то серце оживало, тепліла душа і Родіон знав, що наступного тижня він витримає всі випробування заради такої миті. Віталії було зараз нелегко, і Родіон намагався її підтримати, як міг.

«Якби я був поруч із нею, то зміг би підтримати краще, ніж на відстані, – думав він і вкотре запитував себе: – Чи не поспішив я укласти контракт?»

Це запитання час від часу спливало у думках, але вже було пізно щось змінювати. Родіон лише хвилювався за Віталію, щоб вона не зламалася і з гідністю пережила важкі часи.

«Вона має справитися!» – втішав він себе думкою.

Жодним словом Родіон не обмовився про те, як йому важко. Він поставив собі за мету стати справжнім чоловіком, витримати всі труднощі життя бійця і, зціпивши зуби, вперто йшов до своєї мети.