Читать книгу Тьма і проліски - Андрій Процайло - Страница 4

Півроку Оля не вилазила з-за книжок, працювала на авторитет і стипендію. І придивлялася до життя, вільного, бурхливого і щасливого. Перший семестр закінчила з двома четвірками. З математики і фізкультури. Математичка дівчину не злюбила з першого дня, їй здавалося, що Оля з неї підсміюється. Викладачка була ще доволі молода, але мала вигляд деформованого мішка картоплі. Себе ненавиділа, про себе не дбала, але винних шукала зовні. Так легше… З фізруком – окрема тема, цю четвірку Оля пообіцяла йому ще згадати. Щоб знав, як знущатися з тендітних дівчат. Буде мати і розминки, і віджимання!

Настали зимові канікули. В Олі народився братик. Батько трохи змінився, маму вже як раніше не ганяв, але собі спочинку не давав. Тепер мав свіже гасло: «Вперед, бо син росте, а час тікає». Мама посвіжіла – материнство омолоджує. Схудла, стала жвавішою. Оля в батьків відійшла на другий план – і слава Богу. Здавалося, вони змирилися з тим, що дочка вже не їхня. Такий стан речей Олю не засмучував, а тішив. Бо дівчина твердо вирішила – додому не повернеться. Шукатиме роботу вчительки в Самборі. Мама нашіптувала, щоб придивлялася, може, нормальний чоловік трапиться, то щоб заміж ішла. А Оля заміжжя боялася, як чорта, їй одразу тато уявлявся зі своїми порядками-обов’язками… Про сім’ю й не думала. В неї вже були вільні крила, просто вона їх іще не розправляла. А розправить. Обов’язково! Бо є для цього всі передумови, як каже історик. Ось так.