Читать книгу Джерело - Дэн Браун - Страница 26

За приблизно двісті метрів від королівського палацу, в соборі Альмудена, єпископ Вальдеспіно затамував подих. Він і досі сидів у ризах в кабінеті перед ноутбуком: погляд його був прикутий до трансляції з Більбао.

«Це буде серйозна новина».

Як бачив єпископ, усесвітні мас-медіа вже шаленіли.

Останні новини були пересипані коментарями провідних науковців і представників духовенства щодо презентації Кірша; кожен висував свою гіпотезу, хто і чому вбив дослідника. Усі сходилися на тому, що, вочевидь, комусь було надзвичайно важливо зробити так, аби відкриття Кірша ніколи не побачило світу.

Після довгих роздумів Вальдеспіно взяв мобільний телефон…

Рабі Кьовеш відповів після першого ж гудка.

– Який жах! – вигукнув рабин. – Я дивився по телевізору!.. Нам треба просто зараз піти до представників влади й розповісти те, що нам відомо!

– Рабі, – зважено відказав Вальдеспіно, – я згоден: це жахливий поворот подій. Але перш ніж діяти, нам треба подумати.

– Немає про що й думати! – кричав Кьовеш. – З усього видно: хтось ні перед чим не зупиниться, аби лише приховати відкриття Кірша, – і за цим стоять убивці! Я не сумніваюся, що Саєда вбили теж вони. Вони, напевне, знають про нас – і далі за нас і візьмуться! Наш із вами моральний обов’язок – піти й розповісти про те, що нам показав Кірш.

– Моральний обов’язок? – перепитав Вальдеспіно. – Схоже, ви радше хочете оприлюднити цю інформацію, щоб ні в кого не було мотивів змушувати вас чи мене замовкнути.

– Звичайно, наша безпека важлива, – відказав рабі, – але ж ми маємо й моральний обов’язок перед світом. Я розумію, що це відкриття похитне певні основи релігійної віри, але за своє довге життя я зрозумів: віра