Читать книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу - Страница 13

З історичного погляду, перехід до Імпульсивної або Червоної парадигми став для людства іншим важливим кроком уперед. Близько 10 тисяч років тому він створив перші вождівства та протоімперії. З цієї парадигми також утворилися перші форми організаційного життя (які я називатиму Червоними компаніями).

Людське «Я» тепер повністю сформувалося, і люди нині відокремлюють себе від інших та світу. Спочатку це усвідомлення лякає: вперше смерть стає реальною. Якщо я тільки невелика частина, окрема від цілого, я можу постраждати або померти. Світ на цьому етапі розглядається як небезпечне місце, де задоволення потреб залежить від жорстокості й сили. Сила стає світовою валютою. Якщо я могутніший за тебе, то можу вимагати, щоб мої потреби задовольнялися; якщо ти сильніший, то я підкорятимуся, сподіваючись на твою опіку. Спектр емоцій усе ще досить грубий, і люди часто висловлюють свої потреби через спалахи гніву і насильство. Одна людина, як правило, не знає про почуття інших. Її орієнтація, як і раніше, в основному спрямована у теперішній час – я хочу це та хочу зараз, але ця стратегія може трохи поширюватися й на майбутнє за допомогою простих стратегій з використанням сили, управління або підкорення. Є розуміння простих причинно-наслідкових зв’язків, таких, як винагорода і покарання. Мислення формують полярні протилежності, а це створює чорно-білий світогляд, наприклад, сильний/слабкий, я хочу/ти хочеш.

З виокремленням «Я» стає можливою рольова диференціація – іншими словами, виразний поділ праці. Тепер є вождь і пересічні члени племені. Рабство набуває широких масштабів, тепер певну роботу можна доручити ворогам з інших племен, які були розгромлені й потрапили в полон. Ув історичній перспективі це призводить до появи вождів, які управляють не лише сотнями, а й тисячами чи десятками тисяч людей. Функціонування Імпульсивної або Червоної парадигми сьогодні ще можна виявити в дорослих у племінних суспільствах, а також у бідних районах серед розвинених суспільств, коли обставини не можуть забезпечити належного виховання для дітей, щоб ті переросли цю стадію. Кожна парадигма має свою зону комфорту, тобто найбільш сприятливе для неї середовище. Імпульсивна або Червона найліпше підходить для агресивних середовищ: зони бойових дій, громадянських війн, неблагополучних держав, в’язниць чи вбогих кварталів у містах.