Читать книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу - Страница 5

Те, як ми намагаємося впоратися з поточними проблемами організацій, часто, здається, тільки погіршує, а не покращує ситуацію. Більшість компаній пройшли через багато раундів програм перетворень, злиття, централізації і децентралізації, нові ІТ-системи, оголошення нових концепцій діяльності, нових систем показників або запровадження нових систем стимулювання. Складається враження, ніби поточний спосіб управління компанії досягнув своїх меж, і ці традиційні рецепти часто здаються частиною проблеми, але не ключем до її розв’язання.

Ми прагнемо чогось більшого, цілком інших і кращих способів працювати разом. Та чи можливо це, чи ми просто видаємо бажане за дійсне? Якщо з’ясується, що можна створювати організації, котрі залучають більше нашого людського потенціалу, то який вигляд вони мають? Як можна втілити їх у житті? Ось питання, що лежать у підґрунті цієї книжки.

Для мене це не просто теоретичні, а навпаки, дуже практичні питання. Все більше з нас прагнуть створити щирі організації, та тільки чи знаємо ми, як це зробити? Багатьох не треба переконувати у тому, що нові типи компаній, шкіл та лікарень – річ справді необхідна. Ми потребуємо лише віри в те, що це можна здійснити, й відповіді на деякі дуже конкретні запитання. Так, ієрархічна піраміда застаріла, але яка інша структура може замінити її? Як відбуватиметься ухвалення рішень? Приймати рішення слід всім, а не лише кільком особам нагорі, але чи не стане це просто шляхом до хаосу? Як щодо просування по службі та підвищення заробітної плати? Чи можна розв’язувати такі питання без інтриг? Як ми можемо проводити збори, що були б продуктивними і піднімали настрій учасникам, де говорили б наші серця, а не наші его? Як поставити мету в центрі всього, що ми робимо, й уникнути цинізму, що його часто викликають пишномовні концепції? Нам потрібне не просто велике бачення нового типу організації, але конкретні відповіді на десятки практичних запитань на кшталт оцих.

Найбільшу небезпеку в бурхливі часи становить не безлад, а дії за логікою вчорашнього дня.

Пітер Друкер

Визнання цього практичного погляду не заважає нам також аналізувати набагато масштабніші соціальні й екологічні наслідки. Наш спосіб ведення бізнесу переріс нашу планету. Наші компанії роблять масовий внесок у виснаження природних ресурсів, руйнування екосистем, зміну клімату, вичерпання запасів води і дорогоцінних орних ґрунтів. Ми граємо з майбутнім, балансуючи на межі дозволеного, б’ючись у заклад, що розвиток технологій зцілить рани, завдані планеті прогресом. Економічна модель, побудована на дедалі більшому зростанні з обмеженими ресурсами, неминуче зайде в глухий кут; нещодавня фінансова криза може бути лише поштовхом від сильніших землетрусів майбутнього. Либонь, буде не перебільшенням, а сумною реальністю той факт, що саме виживання багатьох видів, екосистем і, можливо, людства, як такого, залежить від нашої здатності рухатися до розвиненіших форм свідомості й відповідно співпрацювати разом за новими методами, що можуть зцілити наші стосунки зі світом і усунути заподіяні нами збитки.