Читать книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу - Страница 17

На Помаранчевій стадії світ відкривається з нового боку. Тепер це вже не застиглий Усесвіт, керований непорушними правилами, а годинниковий механізм, будову та принцип дії якого можна вивчити і зрозуміти. Тут немає нічого абсолютно правильного чи неправильного, але є речі, що працюють краще за інші. Ефективність замінює мораль як критерій для ухвалення рішень: що ліпше я зрозумію світ, то більшого зможу досягти; найкращим рішенням є те, яке породжує найкращий результат. Мета у житті – вирватися вперед, щоб досягти успіху в соціально прийнятний спосіб, використавши усі карти, що маєш на руках.

Когнітивне зрушення у цій новій парадигмі добре описано в іншому експерименті Піаже, про який розповідає Кен Вілбер:

«Учаснику дають три склянки з прозорою рідиною і кажуть, що їх можна змішати таким чином, що вийде жовтий колір. Потім учасника просять показати результат. Дитина на конкретно-операційній стадії інтелекту (термін Піаже для Жовтої стадії пізнання) просто почне безсистемно перемішувати рідину. Дитина на формально-операційній стадії (термін для Помаранчевої стадії) спочатку сформує загальну картину: треба змішати склянку А зі склянкою В, відтак А з С, потім В з С і так далі. Якщо ви запитаєте її чому, то вона відповість вам щось на кшталт: “Ну, я маю випробувати всі можливі комбінації“.

Це означає, що людина може уявити собі різні можливі світи. Вона вперше осягає категорії “що коли” і “немовби”. Перед нею відкриваються всі види ідеалістичних можливостей. Лиш уявіть собі, що могло би бути! Отроцтво – це такий божевільний час, і не тільки через сексуальний розквіт, а й через те, що перед розумом відкриваються геть усі можливі світи, це “вік розуму та революцій”».[12]

За допомогою цього пізнавального потенціалу можна поставити під сумнів авторитет, групові норми, а також успадкований статус-кво. У західному світі Успішне Помаранчеве мислення починає пробивати отвори в Конформістському Жовтому світі християнських догм у епоху Відродження, але спочатку обмежується дуже невеликим колом, передусім, науковців і митців. У епоху Просвітництва та промислової революції Помаранчеве мислення з’являється в ширшому масштабі в освічених колах. Після Другої світової війни до Успішної Помаранчевої парадигми переходить більш значний відсоток населення західного світу. Сьогодні вона, ймовірно, є панівним світоглядом серед більшості політичних та бізнесових лідерів.

Помаранчеве пізнання відкрило шлюзи для наукових досліджень, новацій та підприємництва. Протягом лише двох століть – миті у нашій історії – воно дало нам безпрецедентний рівень добробуту. Воно збільшило тривалість нашого життя на кілька десятиліть, поклало край голоду та чумі у промислово розвинених країнах і тепер повторює ці дива у країнах, що розвиваються.

Кожна парадигма, якщо поглянути на неї з вищої стадії, має і свої тіньові сторони. Темний бік Успішно-Помаранчевої зараз важко не помітити: жадібність корпорацій, політична недалекоглядність, надмірна заборгованість, надмірне споживання, а також необачна експлуатація ресурсів й екосистем планети. Проте це не мусить затьмарювати того величезного звільнення, яке дала нам ця стадія. Завдяки їй ми відійшли від думки, що влада завжди знає правильну відповідь (натомість ця парадигма покладається на рекомендації експертів, щоб дати уявлення про складну механіку світу). Вона вперше дозволила нам шукати істину, незалежну від релігійних догм і політичної влади, не важачи при цьому власним життям. Ми навчилися допитуватись і здатні вийти за межі стану, у якому народилися; позбутися думок та поведінки, що їх раніше накладали на нас стать і прошарок суспільства. Якщо Червоний світогляд був егоцентричним, а Жовтий – етноцентричним, то Помаранчева стадія сприяла появі світоцентричного світогляду.

З позиції Помаранчевого світогляду всі люди повинні мати нагоду вільно досягати своєї мети в житті, а найкращі у своїй царині мусять бути в змозі досягти вершин у своїй професії. Однак на практиці Успішна Помаранчева стадія не руйнує Конформістський Жовтий світ аж так, як на це претендує притаманний їй тип мислення. Потреба людей бути соціально успішними спонукає їх приймати соціальні норми тоді, коли їм це вигідно. Ті, хто домігся успіху, як правило, радо відтворюють норми соціальної стратифікації: вони переїздять до елітних районів, приєднуються до закритих клубів та віддають своїх дітей до дорогих приватних шкіл. Люди, що мають такий тип мислення, часто скептично ставляться до релігійних обрядів; однак багато з них, не маючи особистої віри, зберігатимуть свою релігійну приналежність, якщо вона для них корисна (а також щоб перестрахуватися – на той випадок, якщо Страшний Суд таки настане).

Світогляд на цій стадії має міцне матеріалістичне підґрунтя – реальним є лише те, що можна побачити і торкнутися. Успішна Помаранчева парадигма з підозрою ставиться до будь-якої форми духовності та трансцендентності, бо важко вірити у щось, що не може бути перевірене на практиці. Не обтяжене глибокими душевними питаннями, наше его на цій стадії досягає піку у своєму домінуванні, коли ми інвестуємо його разом з усіма нашими надіями в досягнення успіху. У цьому матеріальному світі слово більше зазвичай розуміють як краще. Наше життя побудоване на переконаннях, що, досягши наступної мети (просування по службі, зустріч із супутником або супутницею життя, переїзд до нового будинку чи купівля нового автомобіля), станемо щасливими. На Помаранчевій стадії ми фактично живемо у майбутньому, переповнені безперервними думками про те, що маємо зробити для досягнення цілей, поставлених перед собою. Нам важко змусити себе повернутись у теперішній час, де ми можемо оцінити ті дарунки та свободи, що їх дало нам Помаранчеве мислення.