Читать книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу - Страница 29

Будучи злиті з нашим его, ми змушені ухвалювати рішення під впливом зовнішніх чинників: що про нас можуть подумати інші або яких результатів можна досягти. З позиції Імпульсивної Червоної парадигми, найкращим рішенням є таке, що дає мені те, чого я хочу. У Конформістській Жовтій парадигмі ми приймаємо рішення з огляду на відповідність до соціальних норм. Рішення, що виходять за рамки того, що чиясь сім’я, релігія, прошарок суспільства вважає законним, тягнуть за собою звинувачення і ганьбу. В Успішній Помаранчевій парадигмі критеріями для ухвалення рішень є ефективність та успіх. У Плюралістичній Зеленій питання оцінюють за критеріями спільності й гармонії.

На Еволюційній Бірюзовій стадії ми переходимо від зовнішніх до внутрішніх критеріїв прийняття рішень. Тепер нас турбує питання внутрішньої правоти: чи здається це рішення правильним? чи чесний я із самим собою? чи відповідає це тому, ким я себе відчуваю, ким я покликаний стати? чи можу я бути корисним світові? Звільнившись від частини страхів его, ми годні ухвалювати рішення, які можуть здатися ризикованими, де ми не зважуємо всі можливі наслідки, але які резонують із глибокими внутрішніми переконаннями. Ми розвиваємо чутливість до ситуацій, де є якась несправедливість, ситуацій, що вимагають від нас говорити й діяти, керуючись чесністю та прагненням до правди, навіть тоді, коли стикаємося з опором або з низькими шансами на успіх.

Визнання, успіх, багатство й духовна близькість сприймаються як приємні переживання, але і як спокусливі пастки для его. На відміну від попередніх стадій, на цій усе відбувається навпаки: ми прагнемо жити добре, але не женемося за визнанням, успіхом, багатством та коханням. Ми воліємо прожити гідне життя, а визнання, успіх, багатство і любов можуть бути просто наслідком.