Читать книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу - Страница 40

Успішна Помаранчева парадигма розглядає компанії як машини, Плюралістична Зелена користується метафорою сім’ї. Декотрі з-поміж засновників Бірюзових компаній, які були досліджені для цієї книги, мабуть, говорять про доконечність створення нової метафори. Очевидно, що розглядати організації як машини бездушно й неприродно; ці засновники не хочуть грати у надважливих генеральних директорів, які смикають за важелі, аби люди рухалися, наче гвинтики в механізмі.

Метафора сім’ї з позиції Еволюційної Бірюзової парадигми також є незручною. Як ми всі знаємо, родина не завжди виявляє найкращі аспекти нашої природи: частіше, ніж ми хотіли б, вона трохи або й узагалі не справляється зі своїми обов’язками. Наприклад, якщо я ваш бос і ви звітуєте переді мною, чи це означає, що я батько, а ви – дитина? Зелена парадигма наполягає на турботливому й уважному стилі керівництва, але з погляду Бірюзової моделі я не прагну бути батьком ані для кого в компанії, ба навіть дбайливим і пильним батьком.

Засновники Бірюзових компаній вживають іншу метафору на позначення робочих місць, що їх вони прагнуть створити. Навдивовижу часто вони говорять про свої організації, як про живий організм, або живу систему. Життя, у всій своїй еволюційній мудрості, управляє екосистемами незбагненної краси, постійно розвивається в бік більшої цілісності, складності та свідомості. Зміни в природі відбуваються всюди, увесь час, завдяки силі, що сама себе організує, йде від кожної клітини і кожного організму й не потребує централізованого керівництва та контролю, щоб віддавати накази чи тягнути важелі.

Ця метафора відкриває нові обрії. Уявіть собі, якими стали б компанії, якби ми припинили проектувати їх у вигляді бездушних та неповоротких машин. Чого могли б досягти і які відчуття викликали б вони у працівників, якби ми ставилися до них, як до живих систем, якби дозволяли їм підживлюватись еволюційною потугою самого життя?