Читать книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу - Страница 31

Коли ми ставимо собі в житті мету, що не пов’язана з глибинами нашої особистості, коли ми носимо чужі обличчя, то не спираємося на власні сильні сторони. Ми неминуче виявимо, чого нам бракує, і змарнуємо чимало сили, намагаючись подолати свої слабкості або звинувачуючи себе й інших у тому, що ми не є такими, якими, на нашу думку, мали б бути.

Ми приймаємо нашу нездатність контролювати світ з належним смиренням… Ми визнаємо, що програш є частиною життя. Ми не боїмося негараздів або страждань. З них приходить нове навчання, нове зростання, нові надії і нове життя.

Денніс Бакке

Коли ми бачимо власне життя як шлях, що розгортається перед нами і веде нас до нашої істинної природи, ми спокійніше ставимося до того, що нас обмежує, і перебуваємо в мирі з тим, що бачимо. Життя не просить нас стати чимось таким, чого в нас не закладено. Ми також зазвичай менше фокусуємося на тому, що зробили неправильно або втратили – це стосується як людей, так і ситуацій, що нас оточують, – і звертаємо свою увагу на прекрасне й потенційні можливості. Ми змінюємо осуд на співчуття та вдячність. Психологи говорять про перехід від парадигми нестачі до парадигми сильних сторін. Повільно, але глибоко цей процес охоплює різні сфери – від менеджменту до освіти, від психології до охорони здоров’я, виходячи з припущення, що, як людські істоти, ми є не проблемами, що чекають на розв’язання, а потенціалом, який ще не розкрито.