Читать книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу - Страница 34

Відсторонення від его – це ще один крок на шляху до звільнення. Але разом з відстороненням йде відокремлення, і люди, котрі керуються цією стадією, часто розвивають у собі тонке відчуття, як далеко вони можуть просунутись у фрагментуванні власного життя і чого їм це може коштувати. Ми дозволили своєму заклопотаному его заглушити тихий голос нашої душі; у нашій культурі ми часто шануємо розум і зневажаємо тіло; ми часто поціновуємо чоловіче начало вище за жіноче; ми втратили відчуття спільності та вроджений зв’язок із природою.

На цій стадії приходить більш глибоке прагнення до цілісності – об’єднати его та глибші частини свідомості; інтегрувати розум, тіло і душу; культивувати в собі як жіноче, так і чоловіче; бути цілісним у ставленні до інших; налагодити наші розірвані зв’язки з життям та природою. Часто перехід до Бірюзової стадії відбувається з відкриттям трансцендентної духовної сфери і глибокого почуття, що на якомусь рівні ми всі навзаєм пов’язані і є частинами одного великого цілого. Після багатьох послідовних кроків дезідентифікації, коли ми навчаємося бути повністю незалежними і вірними собі, нас, хай як це парадоксально, осяває, що усередині ми – частина цілого.

Це прагнення до цілісності розходиться з внутрішнім поділом, який здебільшого заохочують там, де ми нині працюємо. Зараз заведено випинати своє его й раціональне мислення, одночасно заперечуючи духовне та емоційне; ділити людей за відділами, у яких вони працюють, їхніми рангами, кваліфікацією або рівнем продуктивності; відрізняти професійне від особистого; відокремлювати організацію від конкурентів та екосистеми, частиною якої вона є. Це нерідко викриває словниковий запас, яким ми користуємося: в компаніях часто говорять про «баланс між життям і роботою» – поняття, яке демонструє, як мало життя залишається в нашій праці, коли ми відокремлюємося від того, що дійсно має значення. Для людей, котрі переходять до Бірюзової стадії, цей поділ у роботі часто стає аж таким болісним, що вони прагнуть залишити організаційне життя, щоб працювати на себе у тій чи тій формі. У цей спосіб вони здобувають більш зручне середовище, що дає їм змогу відчути цілісність із собою та іншими.