Читать книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу - Страница 36

Хай як це парадоксально, знову-таки, чим більше ми вчимося бути вірними нашій унікальній особистості, тим частіше осяває нас думка, що ми являємо собою тільки один із проявів чогось більшого, якоїсь взаємозалежної павутини життя і свідомості. Це усвідомлення може бути захопливим, але разом з тим і болючим – тепер ми розуміємо, наскільки глибоко були порушені наші стосунки з життям та природою. Ми прагнемо відновити ці стосунки, але не через відчуття морального боргу, а тому, що відчуваємо, що ми є невіддільні від природи. Ми бачимо егоїзм і зарозумілість людства, яке ставить себе над рештою життя, й намагаємося знайти більш відповідне та скромне місце всередині цього життя. Часто відновлення наших стосунків із життям і природою змушує нас жити простіше, менше захаращувати себе речами, якими ми раніше прагнули володіти, бо вважали їх за необхідні, аж доки не зрозуміли, що ми збагачуємося не через речі, котрими володіємо, а завдяки стосункам, що живлять нашу душу.