Читать книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу - Страница 32

Коли життя розглядаємо як шлях відкриттів, ми вчимося більш вправно давати собі раду з невдачами, помилками і перешкодами, що виникають на нашому шляху. До нас починає приходити прозріння, що не існує помилок, є лише переживання, що вказують нам шлях до глибшої правди про себе й світ. На попередніх стадіях перепони на життєвому шляху (хвороба, лихий бос, важкий шлюб) сприймаються як несправедливі комбінації під час гри в кості. Ми зустрічаємо їх із гнівом, соромом чи звинуваченнями, і ці почуття від’єднують нас від інших та самих себе. На Бірюзовій стадії перешкоди потрактовуються як спосіб, у який життя вчить нас пізнавати себе і світ. Ми готові відпустити гнів, сором та провину, які є корисним захистом для его, але обмаль можуть навчити наші душі. Ми приймаємо можливість того, що ми грали певну роль у створенні цієї проблеми, і з’ясовуємо, які уроки можемо винести з неї для власного зростання. У більш ранніх парадигмах ми часто переконуємо себе, що все гаразд, аж поки проблема не збільшиться, мов снігова грудка, і не уразить нас, як лавина, змушуючи змінити наше життя. Тоді ми, як правило, робимо часті невеликі корективи, оскільки вчимось і зростаємо на проблемах, з якими стикаємося на цьому шляху.