Читать книгу Компанії майбутнього - Фредерік Лалу - Страница 43

Концентрація влади нагорі, ділячи людей на могутніх та безсилих, несе з собою проблеми, що переслідують організації стільки, скільки ми їх пам’ятаємо. Владу в компаніях розглядають як дефіцитний товар, за який варто боротися. Така ситуація неминуче виявляє тіньовий бік людської натури: особисті амбіції, інтриги, недовіру, страх і жадібність. У нижній частині організацій часто прокидаються брати-близнюки безпорадності – покора й образа. Профспілки з’явилися внаслідок спроби об’єднати владу внизу для того, щоб протистояти владі нагорі (яка своєю чергою намагається зруйнувати владу профспілок).

Поширений брак мотивації, що його можна спостерігати у багатьох компаніях, постає руйнівним побічним ефектом нерівномірного розподілу влади. Лише для небагатьох щасливих людей робота є місцем радісного самовираження, місцем, де відчуваєш дух спільності з колегами у гонитві за сповненою значення метою. Для іншої, надто вагомої більшості, це просто рутина, кілька годин, коли життя здається «в оренду» в обмін на зарплатню. Історія світової робочої сили – то є сумна розповідь про невикористаний талант та енергію.

Якщо ви вважаєте, що це вельми суворі слова, подивіться на результати опитування 2012 року, проведеного Tower Watson, фірмою, що дає консультації в галузі управління персоналом. Для того щоб виміряти міру залучення працівників до робочого процесу (а також ключові чинники, що сприяють залученню, як-от довіра до вищого керівництва і чітка зацікавленість вищого керівництва у добробуті співробітників), було опитано 32 тисячі працівників корпорацій у 29 країнах світу. Загальний висновок: лише близько третини людей захоплені своєю працею (35 %). Набагато більше осіб ставляться до неї байдуже чи активно дистанціювалися від неї (43 %). Решта – 22 % – відчувають брак підтримки з боку керівництва. Це опитування не є якимось негативним винятком. Такі самі дослідження проводяться протягом багатьох років, і в окремі роки висліди бували ще гірші. Ґері Гемел, науковець, письменник, фахівець у галузі організацій, влучно називає такі результати ганьбою менеджменту.

Плюралістичні Зелені компанії прагнуть здолати проблему нерівномірного розподілу влади через розширення прав і можливостей, передаючи вниз більше повноважень, і часто досягають набагато більшого залучення співробітників. Утім, розширення прав і можливостей означає, що хтось нагорі повинен бути мудрим або досить шляхетним, щоб віддати частину своєї влади. А якби влада не була грою з нульовою сумою? Що якби ми змогли створити організаційні структури, де не треба ділитися повноваженнями, бо, за задумом, кожен мав би владу і ніхто не почувався б безсилим? Це перше серйозне досягнення Бірюзових компаній: розв’язання вікової проблеми нерівномірного розподілу влади за допомогою таких структур і методів, коли ніхто ні над ким не панує, і все ж, хай як парадоксально, організація в цілому є значно потужнішою. У цьому розділі будуть докладно розглянуті структури, які уможливлюють появу самоврядних компаній – що станеться з пірамідою, функціями співробітників, керівним складом, проектними групами, які відомі нам у вже наявних організаціях.

У наступному розділі (2.3) описуватимуться методи, необхідні для того, щоб самоврядування працювало: хто ухвалює рішення, як циркулює інформація, як оцінюють, просувають та оплачують працю людей у цих нових структурах.