Читать книгу Шалено багаті азійці - Кевин Кван - Страница 17

Сідней, Австралія та Сінгапур

Філіп сидів у своєму улюбленому складаному кріслі на пірсі, який тягся від його прибережного газону, одним оком пильно спостерігаючи за вудкою, закинутою аж у Вотсонс Бей, а іншим читаючи останній випуск «Популярної механіки». У кишені його штанів карго, порушуючи безтурботність ранку, почав вібрувати телефон. Філіп знав, що телефонує дружина: вона була практично єдиною людиною, яка взагалі телефонувала на його мобільник. (Елінор вимагала, щоб він увесь час тримав телефон біля себе – а що коли їй буде треба терміново йому зателефонувати? – хоча він сумнівався, що міг би чимось допомогти, адже більшу частину року проводив тут, у Сіднеї, доки Елінор невпинно рухалася між Сінгапуром, Гонконгом, Бангкоком, Шанхаєм та ще одному Богові відомо чим.)

Він натиснув кнопку відповіді – і його одразу ж захлеснула злива істерики від дружини.

– Заспокойся та кажи повільніше, лах. Я не можу розібрати ані слова. А тепер скажи, чому ти хочеш стрибнути з даху? – запитав Філіп у своїй звичайній лаконічній манері.

– Я щойно отримала досьє на Рейчел Чу від того приватного слідчого в Беверлі-Гіллз, якого рекомендувала Мейбл Квок. Хочеш знати, що в ньому написано? – Це не було питанням; ці слова пролунали радше як загроза.

– Ем-м… а хто така Рейчел Чу? – поцікавився Філіп.

– Не вдавай з себе дурня, лах! Ти що, забув, про що я тобі казала минулого тижня? Твій син вже більше року таємно зустрічається із якоюсь дівчиною і мав нахабство повідомити нам про це лише за кілька днів, разом із новиною, що він везе її до Сінгапуру!

– Ти найняла приватного детектива, щоб перевірити ту дівчину?

– Авжеж, я це зробила. Нам про це дівчисько анічого не відомо, а всі вже тільки й теревенять, що про неї та про Нікі…

Філіп подивився на cвою вудку. Волосінь на ній починала смикатися. Він розумів, до чого йде ця розмова, і не мав ані найменшого бажання брати в ній участь.

– Боюся, люба, зараз я не можу розмовляти, у мене тут дещо термінове.

– Та припини ж це, лах! Висновки набагато гірші за мій найстрашніший нічний кошмар! Твоя дурнувата кузина Кассандра усе неправильно зрозуміла: виявилося, що ця дівчина не має відношення до тих Чу, яким належить «Тайбей Пластік»!

– Я завжди радив тобі не дослухатися до того, що вилітає з рота Кассандри. Але яке ця інформація має значення?

– Яке значення? Ця дівчина бреше – адже вона удає із себе одну з тих Чу.

– Добре, але якщо її прізвище також «Чу», як ти можеш її звинувачувати в тому, що вона удає з себе ЧУ? – розсміявся Філіп.

– Ая… Не заперечуй мені! Я тобі розповім, як саме вона бреше. Спершу приватний детектив доповів мені, що вона КНА, але, копнувши глибше, він з’ясував, що вона навіть не справжня китаянка-американка. Вона народилась у материковому Китаї, а до Америки приїхала, коли їй було шість місяців.

– І що?

– Ти мене добре чуєш? У материковому Китаї!

Філіп почувався збитим з пантелику.

– То чи не будь-яка родина спочатку вийшла з материкового Китаю? А звідки ще, на твою думку, вона мала б бути родом? З Ісландії?

– Не треба зі мною жартувати! Її родина походить з якогось улу улу[117] китайського селища, про яке ніхто ніколи не чув. Детектив вважає, що вони, найімовірніше, належали до робочого класу. Тобто вони – СЕЛЯНИ!

– На мою думку, люба, якщо заглибитися в історію, тоді всі наші родини походять від селян. І хіба тобі не відомо, що у давньому Китаї селянський клас був шанованим? Вони являли собою стрижень економіки і…

– Припини верзти нісенітниці, лах! Ти ще не чув найгіршого – ця дівчина приїхала до Америки немовлям разом із матір’ю. А де ж був батько? Про батька немає записів – тож, вони, певно, розлучилися. Ти можеш у це повірити? Аламак, дитина з якоїсь безіменної улу родини з батьками, що перебувають у розлученні! Я, мабуть, тіао лау[118]!

– То й що з того? Зараз купи людей походять із розлучених сімей і укладають власні щасливі шлюби. Хоча б подивись на рівень розлучень ось тут, в Австралії,– Філіп намагався напоумити дружину.

Елінор глибоко зітхнула.

– Ці австралійці – усі нащадки злочинців, то чого від них чекати?

– Ось тому ти тут така популярна, люба,– пожартував Філіп.

– Ти не бачиш усієї картини. Очевидно ж, що ця дівчина – хитра, брехлива АВАНТЮРИСТКА! Ти так само, як і я, знаєш, що твій син ніколи не зможе одружитися із такою жінкою. Ти можеш уявити, як відреагує твоя родина, коли він привезе цю жадібну жіночку додому?

– Взагалі-то мене найменше цікавлять їхні думки.

– Але хіба ти не розумієш, як це вплине на Нікі? І, звісно ж, твоя мати в усьому звинуватить мене, лах. Я завжди винна геть в усьому. Аламак, не сумніваюся, ти розумієш, чим це скінчиться.

Філіп важко зітхнув. Саме із цієї причини він проводив якомога більше часу подалі від Сінгапуру.

– Я вже попросила Лорену Лім скористатися всіма її пекінськими зв’язками, щоб відстежити родину цього дівчиська в Китаї. Ми повинні знати все. Хочу зробити все, перевернути кожен камінчик. Треба приготуватися до чого завгодно,– видихнула Елінор.

– Тобі не здається, що ти злегка переборщуєш?

– У жодному разі! Ми повинні зупинити все це безглуздя, перш ніж воно зайде надто далеко. Хочеш знати, що про це думає Дейзі Фу?

– Не дуже.

– Дейзі вважає, що Нікі збирається зробити цій дівчині пропозицію, коли вони приїдуть до Сінгапуру!

– Якщо вже не зробив,– піддражнив Філіп.

– Аламак! Ти знаєш щось таке, що мені невідомо? Нікі тобі казав?..

– Ні, ні, не розводь паніку. Люба моя, ти дозволяєш своїм дурнуватим подружкам марно себе хвилювати. Тобі просто треба довіряти рішенню нашого сина. Я упевнений, що ця дівчинка виявиться просто чудовою.– Тепер риба вже смикала за волосінь доволі сильно. Можливо, це білий морський окунь. Можна буде попросити кухаря приготувати його на грилі до обіду. Єдине, чого цієї миті прагнув Філіп,– це закінчити розмову.

* * *

Того четверга за вивченням Біблії у Керол Тай Елінор вирішила, що настав час скликати власні сухопутні війська. Поки леді сиділи в кімнаті, насолоджуючись домашнім бобо чача[119] та допомагаючи Керол розкласти за кольорами її колекцію тайських чорних перлин, Елінор, смакуючи охолоджений кокосово-саговий пудинг, розпочала рюмсати.

– Нікі не розуміє, як жахливо з нами вчиняє. Тепер він каже, що й не збирається зупинятись у нашій новій квартирі, коли приїде. Він хоче зупинитися в готелі «Кінгфорд» разом із тією дівчиною! Немов він змушений ховати її від нас! Аламак, який це матиме вигляд? – драматично зітхала Елінор.

– Яка ганьба! Жити в одному номері, коли вони ще навіть не одружені! Знаєш, дехто може подумати, що вони утікачі і приїхали сюди на медовий місяць! – аж підскочила від хвилювання Надін Шоу, хоча в глибині душі думка про будь-який можливий скандал, який у змозі збити з цих усемогутніх Янгів пиху, сповнювала її радістю. Вона продовжила роздувати полум’я в серці Елінор, хоча воно роздмухувалося без сторонньої допомоги: – Як сміє це дівчисько думати, що може отак просто ввалитись у Сінгапур, висіти на руці в Ніка та з’являтися на громадських подіях року без твого дозволу? Вона точно аніякого поняття не має, як тут заведено робити.

– Ая, за наших днів діти не вміють належно себе поводити,– тихо сказала Дейзі Фу, хитаючи головою.– Мої сини точнісінько такі саме. Тобі пощастило, що Нікі хоча б повідомив тобі, що когось везе додому. Я такого й не чекаю від своїх хлопців. Доводиться дізнаватися про всі їхні справи з газет! А що робити, лах? От що виходить, коли відправляєш дітей вчитися за кордон. Вони обростають західними звичками й стають аксі борак[120], коли повертаються додому. Уяви собі: моя невістка Даніель примушує мене домовлятися про побачення з моїми онуками за два тижні! Вона вважає, що коли закінчила Амгерст[121] – то тепер знає краще за мене, як виховувати моїх власних онуків!

– Краще за тебе? – закудахкала Надін.– Усім відомо, що усі ці КНА походять від селян, які були надто дурними, щоб вижити в Китаї!

– Ой, Надін, не треба їх недооцінювати. Ці дівки КНА можуть бути дзін лі хай[122],– застерегла Лорена Лім.– Тепер, коли Америка розорена, усі ці КНА прагнуть заявитися до Азії та встромити свої кігті в наших чоловіків. Вони ще гірші за тайванських шукачок грошей, бо просочені поглядами Заходу, досвідчені, а гірше за все – із вищою освітою. Пам’ятаєте сина місіс Сю Цень Та? Його колишня дружина ще закінчила щось із Ліги Плюща. Так от, вона навмисно познайомила його з дівчиною, яка потім стала його коханкою. Цю дурню вона й використала проти чоловіка, щоб улаштувати величезний процес із розлучення. Сю довелося продати дуже багато майна, просто щоб розплатитися з нею. Як саянг[123]!

– Моя Даніель була спочатку такою квай квай[124], такою шанобливою та не вибагливою,– пустилась у спогади Дейзі.– А коли на її пальці опинився діамант у тридцять каратів, перетворилася на кляту царицю Савську! Тепер вона не вдягає нічого, крім «Прада», і «Прада», і ще «Прада», а ще ви бачили, як вона примушує мого сина спускати гроші на цілий загін охоронців, які усюди її супроводжують, немов вона якась велика шишка! Кому потрібно її викрадати? Мого сина та моїх онуків треба охороняти, а не цю діваху з пласким носом! Сюй до сей![125]

– Не знаю, що робитиму, якщо мій син приведе додому отаку дівицю,– простогнала Елінор, надаючи своєму обличчю найскорботнішого виразу.

– Нічого, нічого, Лілі, поїж трохи бобо чача,– промовила Керол, намагаючись втішити подругу і додаючи ароматного десерту в піалу Елінор.– Нікі гарний хлопчик. Ти повинна дякувати Богові, що він не такий, як мій Бернард. Я давно вже залишила спроби примусити його дослухатися до мене. Його батько дозволяє йому геть усе. Що вдієш? Його батько просто платить, знов платить, а я молюся й ще молюся. Біблія вчить нас приймати те, що ми не в змозі змінити.

Лорена кинула погляд на Елінор, розмірковуючи, чи вчасно буде скинути бомбу. Вирішивши, що час настав, проказала:

– Елінор, ти просила мене зібрати для тебе деякі відомості про родину Чу, які мешкають у Китаї. Не хочу тебе надто хвилювати, але мені щойно надійшла найбільш інтригуюча новина.

– Так швидко? Про що ти дізналася? – вскинулася Елінор.

– Ну, є один хлопець, який стверджує, що має «дуже цінну» інформацію щодо Рейчел,– вела далі Лорена.

– Аламак, що саме? Що? – запитала Елінор, нервуючи.

– Не знаю точно, але відомості походять із джерела в Шеньчжені,– відповіла Лорена.

– У Шеньчжені? Тобі повідомили, що за відомості?

– Ні, сказали лише, що інформація «дуже цінна» і її не слід обговорювати по телефону. Тобі все скажуть особисто, але за це треба заплатити.

– Як ти вийшла на цих людей? – схвильовано запитала Елінор.

– Ва у кан тао, ма,[126]– загадково відповіла Лорена.– Гадаю, тобі треба полетіти до Шеньчженю наступного тижня.

– Це неможливо. Нікі з тією дівчиною вже будуть тут,– відказала Елінор.

– Еллі, на мою думку, тобі треба поїхати, особливо коли Нік і та дівчина будуть тут,– висловилася Дейзі.– Обміркуй сама: вони не зупиняться у тебе, тож ти матимеш бездоганну причину поїхати. А якщо тебе не буде, ти матимеш усі переваги. Ти покажеш усім, що НЕ розстилатимеш перед тією дівицею червону доріжку і не втратиш гідності, якщо вона виявиться суцільним кошмаром.

– Плюс отримаєш якусь життєво необхідну інформацію,– додала Надін.– А що як вона вже одружена? А може, у неї є дитина. А можливо, вона веде якусь величезну аферу і…

– Ая, мені потрібен алпразолам[127]! – вигукнула Елінор і схопила сумочку.

– Лорено, припини лякати Лілі! – втрутилася Керол.– Нам невідома історія цієї дівчини, а може, у ній немає нічого страшного. А що, як Господь благословляє Елінор шанобливою, богобоязкою невісткою? «Не судіть, щоб і вас не судили». Євангеліє від Матвія, розділ 7, стих 1.

Елінор обміркувала все почуте від подруг.

– Дейзі, ти завжди така розумничка. Лорено, можна мені зупинитися у твоїй чарівній квартирі в Шеньчжені?

– Авжеж, я навіть поїду туди з тобою. А також я вмираю від бажання зробити ще один шопінг-марафон у Шеньчжені.

– Хто ще бажає долучитися до нас цими вихідними? Керол, ти з нами? – Елінор сподівалася, що Керол сподобається ідея і тоді вони зможуть полетіти її літаком.

Керол нахилилася з ліжка й промовила:

– Перевірю, але, гадаю, ми зможемо взяти літак, якщо вирушимо до вихідних. Серед тижня чоловікові треба летіти до Пекіну прийняти якусь інтернет-компанію «Алі байбай». А Бернард збирається взяти літак на холостяцьку вечірку Коліна Чу в суботу.

– То їдьмо всі разом на жіночий спа-вікенд до Шеньчженю! – проголосила Надін.– Мені так хочеться піти туди, де вимочують ніжки у тих дерев’яних ванночках, а потім цілу годину масажують.

Елінор відчула піднесення.

– Це гарний план. Пробіжимося по крамницях, доки не вирушили до Шеньчженю. Нехай Нікі та його дівчина дають собі раду самотужки, а потім вже й я повернуся з тією цінною інформацією.

– Із тим цінним озброєнням,– виправила її Лорена.

– Ха-ха, точно,– весело підтримала Надін, потай порившись у сумочці та розпочавши писати повідомлення своєму брокеру.– Скажи-но, Керол, як там називається інтернет-компанія, яку планує купити дато?